Астрономія в Туреччині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Астрономія в Туреччині досить добре розвинена і продовжує розвиватись, вона викладається в кількох університетах і досліджується в багатьох обсерваторіях[1].

Історія[ред. | ред. код]

Табличка з імовірним зображенням повного сонячного затемнення 15 червня 762 року до н.е. в Туреччині
Упереджене ставлення європейців до турецької астрономії на початку XX століття, проілюстроване малюнками Сент-Екзюпері: турецький астроном в національному костюмі доповідає на міжнародній конференції про відкриття астероїда B612, і йому не вірять
На наступній конференції турецький астроном повторює ту саму доповідь в елегантному європейському костюмі, і всі визнають його відкриття

Астрономічні дослідження в Туреччині почалися ще в стародавні часи. Прикладом є табличка, датована 730 роком до нашої ери, яка, ймовірно, зображує церемоніальну подію з нагоди повного сонячного затемнення 15 червня 762 року до н.е. біля сучасного міста Урфа на південному сході Туреччини[2].

Давньогрецькі колонії на території сучасної Туреччини, а згодом і вся Анатолія як частина Еліністичного світу, відіграли значну роль у створенні астрономії як науки. В місті Мілет на егейському узбережжі Туреччини жили перші давньогрецькі філософи Фалес, Анаксімандр і Анаксімен. В Нікеї народився один з найвідоміших античних астрономів Гіппарх. Візантійські астрономи були менш оригінальними, ніж їхні грецькі й еліністичні попередники, хоча й вони робили певні уточнення розрахунків руху планет[3].

Першим викладачем астрономії в Стамбулі після його завоювання турками став Алі аль-Кушчі (1403–1474), співробітник Улугбека. Аль-Кушчі виховав багатьох учнів, і деякі з них згодом стали відомими астрономами[2].

Перша астрономічна обсерваторія в Туреччині була заснована Такі ад-Діном[en] в 1575 і зруйнована в 1580. Обсерваторія розташовувалась в Стамбулі, на ній працювали 8 спостерігачів, 4 асистенти і 4 клерки. Для спостережень використовувались інструменти, виготовлені Такі ад-Діном за давнішими арабськими моделями або винайдені їм самим. Деякі з них перевершували за точністю інструменти найкращого європейського спостерігача тієї доби Тихо Браге[2].

Наука[ред. | ред. код]

В Туреччині працюють декілька астрономічних обсерваторій[1]:

Астрономічна освіта[ред. | ред. код]

Астрономію викладають такі турецькі університети[1]:

У початковій школі діти 9-12 років вивчають обертання та орбіту Землі, пори року, основи Сонячної системи. Астрономія раніше викладалась як обов'язковий предмет, а тепер вона є курсом за вибором і пропонуються лише в кількох школах. Природознавство та математика є обов'язковими, але викладаються не дуже добре. Через систему тестів для вступу до університетів і недоліки в підготовці вчителів викладання природничих наук часто зводиться до зубріння. Якість шкільної освіти є дуже нерівномірною як географічно, так і між різними класами суспільства[1].

Популяризація астрономії[ред. | ред. код]

Турецька національна обсерваторія проводить щорічні науково-популярні астрономічні фестивалі. Більшість астрономічних факультетів, студентських астрономічних клубів та аматорських астрономічних організацій проводять просвітницьку діяльність. Турецьке астрономічне товариство та інші організації проводять у школах астрономічні заходи — лекції, телескопічні спостереження, наукові фестивалі[1].

Астрономічні події регулярно висвітлюються в ЗМІ, в тому числі із залученням професійних астрономів. Однак астрономічна кваліфікація ЗМІ поки недостатня. Багато уваги ЗМІ приділяють астрології, НЛО тощо. Спеціальних програм з астрономії немає[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е M. Ali Alpar (7 серпня 2009). Global Astronomy Survey: Turkey. Developing Astronomy Globally. Процитовано 2 лютого 2024.
  2. а б в Taner, M. S., Esenoğlu, H. H., Unat, Y., Özışık, T., Kırbıyık, H. Astronomy Education and Teacher Training in Turkey: Brief Historical Overview // Turkish Journal of Teacher Education. — 2020. — Vol. 9, iss. 2. — ISSN 2147-5156.
  3. Paschos, Emmanuel; Sotiroudis, Panagiotis (24 December 1998). Schemata of the Stars, the, Byzantine Astronomy from 1300 A.d. World Scientific. ISBN 9789814496117.

Посилання[ред. | ред. код]