Ата (острів)
| Острів Ата | ||||
|---|---|---|---|---|
| тонг. ʻAta | ||||
 Острів Ата | ||||
|
Карта  | ||||
| Острів Ата (внизу, поцентру) | ||||
| Географія | ||||
| 22°19′59″ пд. ш. 176°12′00″ зх. д. / 22.333330000028° пд. ш. 176.2000000000277566414297326° зх. д.Координати: 22°19′59″ пд. ш. 176°12′00″ зх. д. / 22.333330000028° пд. ш. 176.2000000000277566414297326° зх. д. | ||||
| Місцерозташування |
Тихий океан, Австралія і Океанія | |||
| Акваторія | Тихий океан | |||
| Група островів | о-ви Тонгатапу | |||
| Площа | 2,3 км² | |||
| Довжина | 1,85 км | |||
| Ширина | 1,6 км | |||
| Берегова лінія | ~7 км | |||
| Найвища точка | вулкан 355 м[1] м | |||
| Країна | ||||
 Тонга | ||||
| Регіон | округ Тонгатапу | |||
| Адм. одиниця | Тонгатапу (округ) | |||
| Населення |
безлюдний з 1863 року[1] | |||
  Острів Ата Острів Ата (Океанія) | ||||
  Острів Ата Острів Ата (Тонга) | ||||
 | ||||
 Ата у Вікісховищі | ||||
Ата (тонг. ʻAta; англ. ʻAta, Pylstaart) — вулканічний острів у південно-західній частині острівної групи Тонгатапу округу Тонгатапу (Королівство Тонга), в південно-західній частині Тихого океану. Не слід плутати з плоским кораловим островом Ата, який лежить уздовж проходу Піха, за 9,4 км на північний схід від острова Тонгатапу, головного острова архіпелагу Тонгатапу.
Географія[ред. | ред. код]
Острів є самим найпівденнішим островом Королівства Тонга, розташований приблизно за 157 км на північний захід від острова Тонгатапу. Найближчий материк, Австралія, знаходиться за 3000 км[1] на захід — південний захід, а острів Північний (Нова Зеландія) лежить майже за 1700 км на південний захід.
Ата має вулканічне походження і, ймовірно, є найстарішим островом в західному ланцюгу вулканічних островів архіпелагу Тонга. За всю історію спостереження людиною будь-яких вулканічних процесів на острові зареєстровано не було[2]. Площа острова — 2,3 км², довжина становить 1,7 км, при максимальній ширині — 1,6 км. Він покритий густою рослинністю, серед якої переважають кокосові пальми. Тут також поширені фігове та хлібне дерева. Гніздяться морські птахи[1]. Єдиний ссавець острова — малий полінезійський пацюк (Rattus exulans)[2].
Клімат на Ата тропічний. Трапляються руйнівні циклони та землетруси[1].
Історія[ред. | ред. код]
Європейським першовідкривачем Ата став голландський мандрівник Абель Тасман, який відкрив острів 19 січня 1643 року. Через велику кількість тропічних птахів, мореплавець назвав його «Pylstaert Eylant» (в сучасному голландському написанні — «Pijlstaart»), що означає «хвіст стрілою» (англ. arrowtail, це була також назва тропічного птаха, який в наш час називається фаетон). Проте через погану погоду Тасману не вдалося висадитися на острові.
У 1773 році острів згадується Джеймсом Куком під час його другого навколоосвітнього плавання. Його координати були виправлені Лаперузом, який згадує його як острів «Plistard».
У період між 1862 та 1864 роками жителі острова найбільше постраждали з трьох островів Тонга від перуанских работорговців: практично все населення було вивезене і продане в рабство на інші острови Океанії та в Перу для збирання гуано[3], або померли під час перевезення від хвороб чи нелюдських умов. Цим подіям передувало рішення перуанського уряду, який у 1862 році вирішив залучити працю підневільних робітників для збирання гуано на островах Чинча у Перу. Флот суден вирушив на острови Тихого океану, щоб знайти «бажаючих» мігрантів, але тактика вербування була швидко замінена тактикою обману і викрадення людей. Британський капітан китобійного судна «Греція» Томас Джеймс Мак-Грат, обманом викрав у селі Коломаїле 144 людини. На острові Ніуафо'оу (група островів Ніуас) він викрав 30 чоловік. На острові Уїха (острівна група Ха'апаї) работорговцям пощастило найменше, із мисливців за рабами, вони самі виявилися в ролі «здобичі», після засідки, яку їм влаштували остров'яни. Щоб врятувати населення, що залишилося, у 1863 році король Тонга Джордж Тупоу I наказав евакуювати жителів, на острів Еуа. Відтоді острів Ата безлюдний. Нащадки з острова досі живуть на острові Еуа в селах Коломаїле та Ха'ату'а. Їх бажання коли-небудь повернутися на острів Ата малоймовірне, оскільки острів не має придатної гавані, що робить перевезення вантажу до нього небезпечним та неекономічним.
У червні 1965 року шестеро школярів з міста Нукуалофа вирушили на вельботі ловити рибу. Шторм їх відніс в океан. Зрештою хвилі розбили їхній човен, викинувши на берег безлюдного острівця Ата, на якому вони прожили 13-ть місяців, харчуючись рибою і м'ясом птахів, замість води пили сік кокосових горіхів. Спас їх австралійський капітан Ворнер, який на яхті «Джаст Девід» підійшов до берега острова[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Eua ('Eua). [Архівовано 2017-08-11 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б BIRDS OF 'ATA AND LATE, AND ADDITIONAL NOTES ON THE AVIFAUNA OF NIUAFO 'OU, KINGDOM OF TONGA [Архівовано 16 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Tonga: the Tale of the Hobart Whaler 'Grecian' [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Більше року прожили шестеро школярів на безлюдному острові Ата (Тонга) (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Ata ('Ata). [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- Geohive: Tonga [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- 1863: Hobart Whaler ‘Grecian’ captures 130 Tongans, from ‘Ata and sells them to Peruvian slaver. [Архівовано 19 серпня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
- Зображення острова Ата
| ||||||||||||||||||||
|
