Атіє Мехісті Кадин-ефенді
| Атіє Мехісті Кадин-ефенді | |
|---|---|
| Народилася |
27 січня 1892 Адапазари, Туреччина |
| Померла |
1964 Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Бруквудський цвинтарd |
| Конфесія | сунізм |
| Рід | Османи |
| У шлюбі з | Абдул-Меджид II |
| Діти | Дюррюшехвар-султан |
Атіє Мехісті Кадин-ефенді (тур. Atiye Mehisti Kadın Efendi; 27 січня 1892, Йонгалик, Адапазари, Османська імперія — 1964, Лондон, Англія, Велика Британія) — третя дружина останнього халіфа з династії Османів, Абдул-Меджіда II, і мати його єдиної дочки Дюррюшехвар-султан.
Ім'я[ред. | ред. код]
Мемуарист Харун Ачба у своїй книзі «Дружини султанів: 1839—1924» пише, що «Атіє» було ім'ям, даним їй при народженні, а ім'я «Мехісті» дівчина отримала пізніше в гаремі[1]. Ентоні Алдерсон вказує ім'ям третьої дружини Абдул-Меджіда II «Міхісті»[2]. Турецький історик Недждет Сакаоглу наводить варіанти «Мехісті», «Міхісті» та «Атіє Мехісті»[3].
Біографія[ред. | ред. код]
На картині зображено музичну кімнату в павильйоні Абдулмеджида-ефенді[tr]: головна дружина Шехсувар грає на скрипці, Офелія (Хатче-кадин) — на піаніно, син Абдул-Меджіда Омер Фарук — на віолончелі. Жінки позаду Омера Фарука, ймовірно, дружини Абдул-Меджіда, що залишилися, одна з яких — Атіє Мехісті[4].
Атіє Мехісті народилася 27 січня 1892 року[2] в селі Йонгалик поблизу Адапазари[3] в сім'ї абазинського князя Хаджимафа Акалсби та його дружини Сафіє-ханим. Сім'я Атіє остаточно переселилася з Абхазії після Кавказької війни у 1893 році. Крім Атіє в сім'ї було ще дві дочки — Міхріділь і Міхрівефа, а також син Февзі; всі три дівчинки були віддані на виховання в султанський палац, а Февзі пізніше потрапив на виховання до самої Атіє Мехісті і став улюбленцем Абдул-Меджіда II[1].
Весілля Атіє і Абдул-Меджіда відбулося 16 квітня 1912 року[2][3] в маєтку в Багларбаши[tr][1]. Атіє стала третьою дружиною спадкоємця[3][1] і матір'ю його єдиної дочки Дюррюшехвар-султан, яка народилася 12 березня 1913 року[2][3]. Мемуарист Харун Ачба описує Атіє Мехісті як гарну високу блакитнооку світловолосу жінку. Абдул-Меджид, який мав талант до малювання, написав кілька портретів своєї третьої дружини[1].
До 1922 року політична обстановка країни загострилася до краю. 1 листопада 1922 року Великі національні збори Туреччини в Анкарі ухвалили розділити султанат і халіфат і скасувати перший, щоб покласти край уряду в Стамбулі[5]. 19 (за іншими даними — 18[6]) листопада 1922 Великі національні збори Туреччини обрало Абдул-Меджіда халіфом, як найбільш гідного цього титулу[5]. Сім'я халіфа перебралася до колишнього султанського палацу Долмабахче[1].
29 жовтня 1923 року Османська держава припинила своє існування, а на зміну йому прийшла Турецька Республіка, і необхідність у халіфаті відпала[6]. 3 березня 1924 року було видано закон № 431[6], за яким всі прямі члени Османської династії виганялися з країни. Атіє пішла у вигнання за чоловіком і дочкою. Того ж вечора Абдул-Меджід з дітьми, дружинами та найближчим оточенням автомобілями був доставлений до поїзда в Чаталджі. Сім'ї колишнього халіфа були надані від уряду 2000 фунтів, швейцарські візи та номери в одному з альпійських готелів. У жовтні 1924 року Абдул-Меджіду з сім'єю вдалося виїхати до Франції, де вони оселилися спочатку в Ніцці, потім у Парижі. Під час перебування в Ніцці 12 листопада 1931 була видана заміж дочку Атіє Мехісті Дюррюшехвар-султан[5]; деякий час після весілля дочки Атіє жила разом з нею в Індії[7].
Абдул-Меджід помер 23 серпня 1944 року[5]. Після смерті чоловіка Атіє переїхала до Лондона до дочки, яка до цього моменту встигла розлучитися. У цей період з дозволу уряду Туреччини Атіє Мехісті майже щоліта приїжджала до Стамбула, щоб відвідати сестер. 1964 року в Лондоні вона перенесла інсульт і незабаром померла. Атіє Мехісті була похована на Бруквудському цвинтарі. Її дочка померла в 2006 році і була похована поряд з Атіє[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Açba, 2007.
- ↑ а б в г Alderson, 1956, с. 177.
- ↑ а б в г д Sakaoğlu, 2015.
- ↑ Şehzade Abdülmecid Efendi (тур.). Lebriz İnternet Hizmetleri Limited Şirketi. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ а б в г Küçük, 1988.
- ↑ а б в Hoiberg, 2010, с. 23.
- ↑ Bardakçı, 2017, с. 123.
Література[ред. | ред. код]
- Alderson An. D. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxford : Clarendon Press, 1956. — 186 p.
- Açba, Harun. Kadın efendiler: 1839-1924. — Profil, 2007. — С. 209—210. — 221 p. — ISBN 978-9-759-96109-1.
- Bardakçı, Murat. Neslishah: The Last Ottoman Princess. — Oxford University Press, 2017. — ISBN 978-9-774-16837-6.
- Abdümecid II // Encyclopædia Britannica / ed. Dale H. Hoiberg. — Chicago, Illinois : Encyclopædia Britannica Inc, 2010. — Т. 1. — 32640 p. — ISBN 1593398379, 9781593398378.
- Küçük, Cevdet. Abdülmecid Efendi // Islam Ansiklopedisi. — İslâm Araştırmaları Merkezi, 1988. — Т. 1. — P. 263—264.
- Sakaoğlu. Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. — Oğlak Yayıncılık, 2015. — С. 713. — ISBN 978-9-753-29623-6.