Ашальчи Окі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ашальчи Окі
Ашальчи Оки
Ім'я при народженні Векшина Якилина Григорівна
Псевдонім Ашальчи Оки
Народилася 4 квітня 1898(1898-04-04)
село Кузебаєво, В'ятська губернія, Російська імперія
Померла 31 жовтня 1973(1973-10-31) (75 років)
село Алнаші, Удмуртська АРСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність удмуртка
Діяльність поетеса
Мова творів удмуртська
Брати, сестри Айво Іві
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна»

Ашальчи́ Окі́ (удм. Ашальчи Оки; справжнє ім'я — Якилина Григорівна Векшина; 4 квітня 1898, село Кузебаєво — 31 жовтня 1973, село Алнаші) — перша удмуртська поетеса, лікар-окуліст, заслужений лікар Удмуртської АРСР (1958). Зазнала терору з боку Росії за звинуваченнями в «удмуртському націоналізмі».

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в селянській сім'ї. Закінчила Центральну вотську школу в селі Карлиган (сучасна Марій-Ел). Працювала вчителькою. В 1919 році вступила спочатку на робітничого, а потім до медичного факультетів Казанського університету. Після закінчення вишу, в 1928 році, працювала лікарем в селах Юкаменське та Алнаші. Стажувалась в Одесі у відомого офтальмолога В. П. Філатова. В 1930-ті роки була заарештована за звинуваченням в удмуртському націоналізмі.

В роки Другої світової війни працювала фронтовим хірургом. Після демобілізації в 1946 році і до пенсії працювала лікарем Алнаської районної лікарні. 1957 отримала звання заслуженого лікаря Удмуртії, 1958 року — орден «Знак пошани».

Творчість[ред. | ред. код]

Файл:Музей ашальчи окі.png
Музей в селі Алнаші

Перші вірші та розповіді опублікувала в газеті «Виль синь» у 1918 році. В 1925 році при допомозі Кузебая Герда видала в Москві збірку віршів «Сюрес дурын» («Біля шляху»). В 1928 році в перекладі на російську мову К. Герда в місті Глазові вийшла книжка «О чём поёт вотячка» («Про що співа вотячка»). В літературній полеміці 1920-их років виступила на боці К. Герда. Написала спогади про студентські роки в Казані «Сылал-Соль» (1928). На удмуртську мову переклала вірші О. Пушкіна та Г. Гейне. В кінці 1920-их років відійшла від літературної творчості. Після 1956 року написала низку дитячих розповідей.

Для історії удмуртської літератури велику цінність мало її листування з удмуртськими письменниками. Вірші Ашальчи Окі перекладені французькою, угорською, російською (перекладав Кузебай Герд), комі-зирянською, фінською, марійською та іншими мовами. З 1994 року в Удмуртії започаткована літературна премія імені Ашальчи Окі.

Автор ліричних віршів, за формою близьких до фольклору (окремі навіть перетворилися на народні пісні). Вірші виражають традиційний світогляд удмуртської дівчини в фольклорному образі. Також писала для дітей. Ліриці Ашальчи Окі дана висока оцінка відомих вчених, поетів, громадських та політичних діячів, в тому числі К. Гердом, Т. Борисовим, Й. Наговіциним, А. Клабуковим, Жаном-Люком Моро (Париж), Раєю Бартенс (Гельсінки), П. Домокошем (Будапешт). Угорський поет із Трансільванії (Румунія) Шандор Кяняді написав баладу про Ашальчи і 1994 року здійснив мандрівку її рідними місцями в Удмуртії. В селі Алнаші працює будинок-музей.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Сюрес дурын». Москва, 1925
  • «О чём поет вотячка». Глазов, 1928
  • «Мон тодам ваисько: Кылбуръёс». Ижевск, 1968
  • «Тон юад мынэсьтым: Кылбуръёс, веросъёс, гожтэтъёс». Ижевск, 1978
  • «Чыртывесь=Ожерелье: Кылбуръёс=Стихи». Ижевск, 1998

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ф. К. Ермаков. Ашальчи Оки // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1978, т.9
  • Гребенщикова Н. Рождённая трижды // Твои земляки. Ижевск, 1970
  • Ермолаев А. А. Туннэ но чуказе. Ижевск, 1984
  • Шкляев А. Г. Араныегит муртъёс лыктозы. Устинов, 1986
  • Зубарев С. П., Куликов К. И. Военврач Векшина // Дорогами победы. Устинов, 1985
  • Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6
  • http://www.udmrbdu.ru/page9.html[недоступне посилання з лютого 2019]
  • Виртуальный музей Ашальчи Оки [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]