Баблер білочеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баблер білочеревий
Білочеревий баблер (Аруначал-Прадеш, Індія)
Білочеревий баблер (Аруначал-Прадеш, Індія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Pellorneidae
Рід: Баблер (Pellorneum)
Вид: Баблер білочеревий
Pellorneum albiventre
(Godwin-Austen, 1877)
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Pellorneum albiventre
Віківиди: Pellorneum albiventre
EOL: 920759
ITIS: 561895
МСОП: 22715853
NCBI: 1149649

Ба́блер білочеревий[2] (Pellorneum albiventre) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae. Мешкає в Південно-Східній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 14-15 см. Забарвлення переважно оливково-коричневе, горло поцятковане білуватими плямками, живіт білий. Над очима сірі "брови", від дзьоба до очей ідуть сіру смуги.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[3]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Білочереві баблери мешкають в Індії, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в чаганикових заростях і на луках. Зустрічаються на висоті від 280 до 2135 м над рівнем моря.

Поведінка[ред. | ред. код]

Білочереві баблери зустрічаються парами. Вони живляться комахамим, яких шукають на землі. Сезон розмноження триває з квітня по липень. В кладці від 2 до 5 яєць. Білочереві баблери іноді стають жертвами гніздового паразитизму великих зозуль.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Pellorneum albiventre. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 23 жовтня 2021.