Багатомасштабні підходи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Масштабопросторове подання сигналу, отримуване гауссовим згладжуванням, задовольняє низку особливих властивостей, масштабопросторових аксіом, які перетворюють його на особливу форму багатомасштабного подання. Проте у сферах комп'ютерного бачення, обробки зображень та обробки сигналів існують й інші типи «багатомасшта́бних підхо́дів» (англ. "multi-scale approaches"), зокрема, поняття вейвлетів. Мета цієї статті — описати кілька з цих підходів:

Масштабопросторова теорія для одновимірних сигналів[ред. | ред. код]

Для одновимірних сигналів існує досить добре розвинена теорія для безперервних та дискретних ядер, які гарантують неможливість створення операцією згортки нових локальних екстремумів чи перетинів нуля.[1] Для безперервних сигналів всі масштабопросторові ядра може бути розкладено на наступні набори примітивних згладжувальних ядер:

  • гауссове ядро: , де ,
  • зрізані експоненційні ядра (фільтри з одним дійснозначним полюсом в s-площині):
, якщо , та 0 інакше, де
, якщо , та 0 інакше, де ,
  • паралельні перенесення,
  • масштабування.

Для дискретних сигналів ми можемо, з точністю до примітивних паралельних перенесень та масштабувань, розкласти будь-яке дискретне масштабопросторове ядро на такі примітивні операції:

  • дискретне гауссове ядро
, де , де  — видозмінені функції Бесселя цілого порядку,
  • узагальнені двочленні ядра, що відповідають лінійному згладжуванню, вигляду
, де
, де ,
  • рекурсивні фільтри першого порядку, що відповідають лінійному згладжуванню, вигляду
, де
, де ,
  • однобічне пуассонове ядро
для , де
для , де .

З цієї класифікації видно, що нам потрібна безперервна напівгрупова структура, існує лише три класи масштабопросторових ядер з безперервним параметром масштабу: гауссове ядро, яке формує простір масштабів безперервних сигналів, дискретне гауссове ядро, яке формує простір масштабів дискретних сигналів, та часово-причинне пуассонове ядро, яке формує часовий простір масштабів над дискретним часом. Якщо ми, з іншого боку, пожертвуємо безперервною напівгруповою структурою, то варіантів стає більше:

Для дискретних сигналів використання узагальнених двочленних ядер забезпечує формальну основу для визначення операції згладжування в піраміді. Для часових даних однобічні зрізані експоненційні ядра та рекурсивні фільтри першого порядку забезпечують спосіб визначення часово-причинних просторів масштабів,[2][3] які уможливлюють ефективне чисельне втілення та враховують причинність над часом без доступу до майбутнього. Рекурсивні фільтри першого порядку також забезпечують систему для визначення рекурсивних наближень гауссового ядра, які в слабшому сенсі зберігають деякі масштабопросторові властивості.[4][5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]