Багринівка
| село Багринівка(Bahrinești) | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернівецька область | ||
| Район | Чернівецький район | ||
| Громада | Кам'янецька сільська громада | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 1456 | ||
| Поштовий індекс | 60441 | ||
| Телефонний код | +380 3734 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 47°59′01″ пн. ш. 25°56′36″ сх. д. / 47.98361° пн. ш. 25.94333° сх. д.Координати: 47°59′01″ пн. ш. 25°56′36″ сх. д. / 47.98361° пн. ш. 25.94333° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
399 м | ||
| Найближча залізнична станція | Вадул-Сірет | ||
| Відстань до залізничної станції |
4 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 60441, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Багринівка | ||
| Карта | |||
  Багринівка(Bahrinești) | |||
 Багринівка(Bahrinești) | |||
| Мапа | |||
| |||
Багрині́вка (Bahrineşti, Băhrineşti – рум)[1]— село в Україні, у Кам'янецькій сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Найдавніші згадки[ред. | ред. код]
За переказами, під час одного з походів угорського короля Людовіка Анжуйського проти татар, волохи з Мармарощини під проводом свого воєводи Драгоша, які воювали разом з угорцями, отримали від короля навколишні землі і заснували тут село.
Перша згадка про село датована 31 серпнем 1458 року. Господар Молдови Штефан Великий своїм указом звільнив слободзею Бохрінешті монастиря Молдовіца від ряду повинностей.[1]
17 серпня 1586 року частину села передають у володіння монастиря Слатина.
У грамоті від 1458 року назва населеного пункту вжита у формі «Борхінещі», а в документі від 1586 року – «Бурхінещі» (у румунському перекладі - «Borhinești» і «Burhinești»). Румунський філолог та історик Іоан Богдан, а відтак славіст Міхай Костакеску ідентифікували ці населені пункти з селом «Бахринещі». Втім видавець шеститомного збірника давніх актів з історії населених пунктів Буковини Теодор Балан дійшов висновку, що таке ототожнення є помилковим[2].
Теодор Балан вважав, що «Борхінещі» чи «Бурхінещі» зникли з мапи Буковини. Проте у давніх документах залишилося чимало маркерів, які дозволяють локалізувати історичний населений пункт по сусідству з селом «Михаєщі на Бредецелі», що розміщувалося «повище Борхинещі» (Borchyneszczy) (1465)[3]. Михаєщі зберегли свою назву як «Міхеєшті» (Mihäestii). Це село неподалік впадіння потоку Бредецел у річку Шомуз, що на північному заході від міста Фелтічені (Сучавського повіту Румунії). Підтвердженням цієї локалізації служать також додаткові орієнтири, що зафіксовані в актах XV-XVI ст., а саме Велика Сучавська дорога, Красний потік та ін.
Власне нинішнє поселення Багринівка (староукраїнською мовою «Бахринещи», румунською «Bahrineștii) вперше згадується в документах наприкінці XVI століття. 24 лютого 1594 року Кирстя, син Талашмана, продав «ватагу от Бахринещ» пану Костину за 120 золотих свою спадщину - восьму частину від села Бахринещ, що у волості Сучавській.[4].
Назва[ред. | ред. код]
Згідно з версією Даніеля Веренки, назва може походити від арабських слів «bahr, bahar» = «озеро, річка». Юрій Карпенко пов’язував етимологію назви з іменем «Багрин». Натомість місцеве населення на межі ХІХ-ХХ століть вважало, що назва бере початок від слова «багна» – «рухливе болото», оскільки тут колись було багато заболочених місць[5].
У цьому контексті прослідковується зв'язок назви «Багринівка» (Багринещі) з українським словом «багрина», що вживається на означення «болото, місце, що багате на джерела»[6].
Історичний розвиток[ред. | ред. код]
У XVII частинами села володіють Панул Ораш Пиркалаб та Ватаман з Сучави, Ораш Талашман, житничар Ніколаі та Великий пітар Думітрашко та ін.
31 травня 1695 року Анастасія, донька пані Дафіни, онучка Іонашка Жора дарує монастирю Четацуя половину села Бахрінешті.
У XVIII ст. село належить монастирям Путна та Четацуя та Строічам.
За даними Рум’янцевського опису (1772-1773 рр.), у Бахрінешті, округ Берегомет, було 20 будинків, два священики, три бідні жінки, три слуги Лупула Строіча і 12 данників .
З 1774 по 1918 рік - у складі Австро-Угорщини.
За даними перепису, у 1890 році в селі жили 1100 жителів, головою села був Йоан Тофан, священиком Штефан Селецький, учителем Олександр Дунік, кантором церкви Ізмаїл Сіретян.
З 1918 по 1940 і у 1941 - 1944 роках - у складі Румунії, з 1944 по 1991 - у складі УРСР. Село пережило колективізацію та Голодомор 1946-1947 років. У післявоєнний час в селі діяв колгосп-мільйонер «Шлях до комунізму».
На території села знаходяться будівля школи 1884 року, церква 1883 року, дім пароха 1903 року[7]
Наш час[ред. | ред. код]
В селі працює дитячий садок, є відділення Нової та Укрпошти
У лютому 2023 року під час російсько-української війни загинув уродженець села Багринівка Василь Катан, який добровольцем пішов на фронт.[8]
Церква Прсв. Трійці, 1883[ред. | ред. код]
У 1803 році у селі була вже церква, яка згоріла 21 грудня 1857 року. 16 червня 1883 року була освячена нова церква.
Посилання[ред. | ред. код]
Погода в селі Багринівка [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Історія села Багринівка. Багринівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (укр.). 4 березня 2018. Процитовано 1 березня 2023.
- ↑ Documente bucovinene de T. Balan. — Cernăuţi: Inst. de arte grafice și Edit. „Glasul Bucovinei”, 1934. — Vol. 1. — P. 94-95
- ↑ Documente bucovinene de T. Balan. — Cernăuţi: Inst. de arte grafice și Edit. „Glasul Bucovinei”, 1934. — Vol. 1: 1507-1653. — P. 89
- ↑ Documente bucovinene de T. Balan. — Cernăuţi: Inst. de arte grafice și Edit. „Glasul Bucovinei”, 1934. — Vol. 2. — P. 50-51
- ↑ Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство / Переклад з нім. Ф.С. Андрійця, А.Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський, О.М. Масан, В.Ю. Іванюк] — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — C. 208, 482
- ↑ Багрина / Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909
- ↑ Багринівка. Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області (укр.). Процитовано 1 березня 2023.
- ↑ На Буковині священник УПЦ МП заблокував вхід до храму і не дозволив відспівати військового. religions.unian.ua (укр.). Процитовано 1 березня 2023.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
