Байкал (затока)
| 53°29′04″ пн. ш. 142°23′35″ сх. д. / 53.484700000027771694° пн. ш. 142.39310000002777201° сх. д.Координати: 53°29′04″ пн. ш. 142°23′35″ сх. д. / 53.484700000027771694° пн. ш. 142.39310000002777201° сх. д. | |
| Частина від | Сахалінська затока |
|---|---|
| Прибережні країни |
 Росія[1] |
| Вливаються |
|
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2126814 |
  Байкал Байкал (Росія) | |
 | |
Байкал — затока біля північного берега острова Сахаліну на східному березі Сахалінської затоки Охотського моря. Відкрита в 1846 році командиром корабля «Великий князь Костянтин» підпоручиком корпусу флотських штурманів Олександром Гавриловим, який назвав її Обман, оскільки затока спочатку була сприйнята в тумані за вхід до Амурського лиману[2]. Згодом була названа за іменем російського військового транспорту «Байкал», який в 1849 році під командою капітан-лейтенанта Геннадія Невельського проводив дослідження у гирлі Амуру[3].
З півночі відділена від Сахалінської затоки низьким піщаним островом Уш, який ділить вхід на східний і західний проходи. По східному проходу, максимальна глибина якого складає 21 м, пролягає фарватер, що веде в порт Москальво. Уздовж берегів затоки широкою смугою тягнеться осушка — смуга, що осушується під час відпливів[4]. Припливи неправильні добові, їх величина близько 2 м.
Затока переважно мілинна (глибина від 0,5 до 25 м[5]) водойма, що вдається в берег на південь від затоки Помр. Ширина біля входу — 20 км. У затоці знаходиться бухта Брудна і кілька невеликих бухт без назви. У листопаді замерзає. Тривалість льодового періоду не менше 200 днів[6].
На узбережжях домінують болотні торф'яні і торф'яно-глейові ґрунти низинних і верхових боліт і сухо-торф'янисті іллювіально-багатогумусні ґрунти[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ К. М. Браславец. История в названиях на карте Сахалинской области. — Южно-Сахалинск : Дальневосточное книжное издательство, 1983. — С. 15. — 10000 прим.
- ↑ Топонимический словарь Сахалинской области. www.balonline.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ «Т. А. Могильникова, Е. М. Латковская, Т. Г. Коренева. Гидрохимические условия развития летнего фитопланктона зал. Байкал (Северо-западный Сахалин)». Чтения памяти Владимира Яковлевича Леванидова. 2011. Вып. 5. С.360 (PDF). www.biosoil.ru (рос.). Архів (PDF) оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ «О. Н. Мухаметова. Некоторые особенности формирования ихтиопланктонного комплекса в заливе Байкал (Северо-западный Сахалин)». Чтения памяти Владимира Яковлевича Леванидова. 2011. Вып. 5. С.386 (PDF). biosoil.ru (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2016. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ а б Заливы Байкал и Помрь. Краткая информация о водно-болотном угодье. www.fesk.ru (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Байкал, залив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 25. — ISBN 978-5-7133-1354-9.(рос.)
|
