Байрак Олена Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байрак Олена Миколаївна
Народилася 7 серпня 1957(1957-08-07)
Полтава, Українська РСР, СРСР
Померла 4 лютого 2018(2018-02-04) (60 років)
Підпечери, Тисменицький район, Івано-Франківська область, Україна
Поховання Полтава
Країна  Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна
Діяльність біолог
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Науковий ступінь доктор біологічних наук

Олена Миколаївна Ба́йрак, за прізвищем чоловіка — Смоляр (7 серпня 1957, Полтава — 4 лютого 2018, c. Підпечери, Івано-Франківська область) — український біолог, доктор біологічних наук, професор. Автор природоохоронних фотовиставок, проекту створення регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський».

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 7 серпня 1957 року у Полтаві.

1975 р. — закінчила середню школу № 2.

З дитинства полюбляла музику, згодом виявились композиторські здібності. Закінчила дитячу музичну школу № 1 по класу фортепіано, а в 16 років самотужки опанувала ще один музичний інструмент — гітару, що стала її вірною супутницею на все життя, яке було завжди наповнене музикою і піснями.

1976—1979 рр. — і керівником вокально-інструментального ансамблю «Емпіреї», співала в народному хорі «Калина» Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка,

1980 р. — заснувала ансамбль політичної пісні «Факел»,

1976—1981 р. — закінчила Полтавський педагогічний інститут (нині Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка), де відтоді й працювала. Пройшла шлях від студентки, асистента кафедри ботаніки до доктора біологічних наук (2001), професора (2003).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

1987 р. — кандидатська дисертація на тему «Лишайники Лівобережної Лісостепової України».

1987—1991 р. — була членом вокальної групи «Джерело» природничого факультету інституту.

Їй належать слова та музика більш як 50 пісень про природу, зібраних на тематичних дисках:

  • «Вишукані квіти»,
  • «Намалюй мені степ»,
  • «Старинный парк»,
  • «Мелодії цвітіння».

Які вона майстерно виконувала, адже мала абсолютний музичний слух та неповторний голос. Любов до природи Олена Миколаївна подавала не тільки у віршах і піснях, а й у фотографіях і відеофільмах про раритети флори Полтавщини, екзоти Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України, Устимівський та Криворудський дендропарки тощо.

З початку 90-х років тісно співпрацювала з Міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України і Міністерства екобезпеки України.

Брала участь у створенні понад 150 природно-заповідних об'єктів Полтавської області, завдяки чому площа заповідних територій збільшилась майже в десять разів. Здійснювала моніторинг рослинного світу заповідних об'єктів.

2001 р. — докторська дисертація на тему «Фіторізноманітність Лівобережного Придніпров'я».

З 2001 по 2006 – завідувала кафедрою екології та охорони довкілля.

2006 р. — переїхала до Києва, де рік працювала в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України провідним науковим співробітником відділу ландшафтного будівництва.

2007—2010 рр. — заступник директора з наукової роботи Наукового Центру екомоніторингу і біорізноманіття мегаполісу НАН України.

2010 р. — директор Центру заповідної справи, рекреації та екологічного туризму.

2012—2018 рр. — до останніх днів очолювала кафедру заповідної справи навчально-наукового інституту економіки та екології природокористування Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління.

Напрями наукових досліджень:

  • фітоіндикація,
  • паркознавство,

Сформувала власну наукову школу. Під її керівництвом захищено вісім кандидатських дисертацій зі спеціальностей «Ботаніка» та «Екологія».

Автор понад 300 наукових та 50 навчально-методичних публікацій, в тому числі 15 монографій, підручника «Біологія» для вищих навчальних закладів, навчальних програм і посібників, статей у фахових виданнях, збірниках матеріалів конференцій, буклетів, проспектів, календарів.

«Гармонійне життя — у праці, красі, любові![1]»

Широко відомі її книги про поширення рідкісних рослин, рослинний світ і біорізноманіття заповідних територій Полтавщини:

  • «Заповідна краса Полтавщини» (1996),
  • «В гаю заграли проліски» (1994, 2001),
  • «Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території» (2003),
  • «Атлас рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини» (2005),
  • «Парки Полтавщини: історія створення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку» (2007).
  • «Моє улюблене дерево. Автобіографічний нарис» (2017).

Засновниця серії науково-популярних видань «Видатні дослідники та природоохоронці України», в якій за період з 2011 по 2016 рр. — вийшли п'ять книг, присвячених відомим ученим-ботанікам.

В ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» вчена вкладала душу. Тут були створені екологічно-туристичні маршрути, проводились тематичні екскурсії, закладений фруктовий сад, дендропарк, відкритий “Музей природи і мистецтва”. Місією Олени Миколаївни було звернути увагу на перспективи заповідних об’єктів як пересічного населення, так і влади. Неодноразово вона організовувала наукові експедиції, видавали наукові праці та буклети. [2]

2012 р. — у запровадженій нею серії видань «Національна екомережа і природно-заповідний фонд України» побачили світ шість вишуканих книжок, серед яких дві про заповідні об'єкти Полтавщини.

Її колега В. М. Самородов стверджує: вона сьогодні практично найбільший знавець рослинного світу Полтавщини, її стараннями площі заповідних територій нашого краю за останні 20 років збільшилися майже вдесятеро[3].

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського створено іменний фонд О. М. Байрак, який на сьогодні нараховує близько 500 одиниць. До його складу увійшли ботанічні збори, наукові праці, документи, альбоми з фотовідбитками, особисті речі інше.

Трагічно загинула в автокатастрофі 3 лютого 2018 на Івано-Франківщині[4]. Похована у Полтаві.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У місті Полтава є вулиця Олени Байрак.

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Байрак, О. М. Безсудинні рослини Лівобережного Лісостепу України: структурний аналіз, питання охорони, анотований список видів. Грунтові водорості, лишайники, мохоподібні / О. М. Байрак, С. В. Гапон, А. А. Леванець. — Полтава: Ворскла, 1998. — 159 с.
  • Байрак, О. М. Заповідними стежинами Лохвицького краю / О. М. Байрак, Т. І. Заболотна, М. В. Слюсар. — 2-ге вид. — Полтава: Дивосвіт, 2012. — 184 с.
  • Байрак, О. М. Заповідними стежинами Лохвицького краю  / О. М. Байрак, Т. І. Заболотна, М. В. Слюсар. — Полтава: Дивосвіт, 2011. — 184 с. Байрак, Олена Миколаївна. Конспект флори Лівобережного Придніпров"я: судинні рослини / О. М. Байрак. — Полтава: Верстка, 1997. — 162 с.
  • Байрак, О. М. Конспект флори Полтавщини. Вищі судинні рослини / О. М. Байрак, Н. О. Стецюк. — Полтава: Верстка, 2008. — 196 с.
  • Байрак, О. М. Парки Полтавщини: історія створення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку  / О. М. Байрак, В. М. Самородов, Т. В. Панасенко. — Полтава: Верстка, 2007. — 276 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Буцька, Н. М. Олена Байрак - бойовий захисник зеленого світу Полтавщини : [доктор біолог. наук, професор, дир. Центру заповідної справи, уродженка краю] / Н. М. Буцька // Буцька Н. М. Полтавці: від "Я" до "Ми". – Полтава, 2014. – С. 335-342.   
  • Пам'яті Олени Байрак : [науковця, д-ра біологічних наук, професора] // Полтавський вісник. – 2018. – 8 лют. – С. 23.  
  • Пам'яті Олени байрак і Петра Сливки  // Вечірня Полтава. — 2018. — 7 лют. — С. 4.
  • Самородов, В.  Землі квітчастої фрески від Олени Байрак : [про нову книгу "Степові перлини Полтавщини"] / В. Самородов // Вечірня Полтава. – 2012. – 3 жовт. – С. 9.    
  • Самородов, В.  Олена Байрак: ескіз до портрета науковця / В. Самородов // Серед квітів і трав: штрихи до портрета ботаніка та природоохоронця Олени Байрак. — Полтава, 2007. — С. 39.    

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Байрак, Олена (2016). Парк посаджений з любов'ю (укр.) . Полтава: Дивосвіт. с. 176. ISBN 978-617-633-146-9.
  2. Як полтавська професорка збільшила природоохоронні території Полтавщини в 10 разів – геніальна Олена Байрак - poltava-name.com (укр.). 10 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  3. Буцька, Наталія (2014). Полтавці: від "Я до Ми" (укр) . Полтава: Дивосвіт. с. 339. ISBN 978-617-633-092-9.
  4. У ДТП на Івано-Франківщині загинув звукорежисер телеканалу «Лтава». Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]