Баканчук Михайло Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баканчук.
Михайло Баканчук
Псевдо Антон
Народився 27 листопада 1930(1930-11-27)
с. Горинка, нині Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Помер 21 квітня 2019(2019-04-21) (88 років)
Тернопіль, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українці[1]
Діяльність учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч
Відомий завдяки діяч ОУН, НРУ, КУН
Партія НРУ, Конгрес українських націоналістів і ОУН
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Михайло Антонович Баканчук (псевдо «Антон»; 27 листопада 1930, с. Горинка — 22 квітня 2019, м. Тернопіль) — учасник українських національно-визвольних змагань, член ОУН, український громадський і політичний діяч, інженер. Член НРУ (1989), Спілки політв'язнів і репресованих (1991), КУН (1992). Нагороджений Орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2007).

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Баканчук народився 27 листопада 1930 року в селі Горинці (за польським адмінподілом — Кременецький повіт, Волинське воєводство, нині Кременецький район, Тернопільська область, Україна).

Закінчив 6 класів (на час арешту)[2], протягом певного часу навчався в Кременецькій середній школі[3], пізніше закінчив Київський технікум електротранспорту і громадських споруд.

Забезпечував т.зв. «зв’язок», тобто передавав «ґрипси» (таємні донесення або розпорядчі документи), також здійснював розвідку на Крем'янеччині та Шумщині, брати участь у декількох бойових сутичках із чекістами. У 1947 р. відзначився в операції з викриття одного з повстанців, бійця т. зв. винищувального батальйону радянських спецслужб. У 1946—1947 роках співпрацював із надрайоновим ОУН (СБ і зв'язку) на Кременеччині. Член ОУН із серпня 1947.

Під загрозою арешту змушено пішов у глибоке підпілля у травні 1947 р. Спочатку переховувався серед товаришів-боївкарів, через два місяці оселився у Свято-Духівському скиті поблизу Почаївської лаври[3]. Арештований 17 жовтня 1947 року[2], у березні[3] 1948 року Військовим трибуналом Тернопільської області засуджений на 25 років ВТТ.[2] Відбував ув'язнення в м. Норильську. У 1953 році за участь у повстанні політв'язнів засуджений ще на 5 років ув'язнення. Звільнений у 1956 році без дозволу на прописку в Західній Україні. Реабілітований у 1997 році.

Жив і працював на Донбасі та в м. Кривому Розі (Дніпропетровська область). Від 1960 — знову в м. Кременці. У 1973—1983 — головний інженер на комбінаті хлібопродуктів у смт Рокитному на Київщині. Від 1983 — у м. Тернополі.

Член НРУ (1989), Спілки політв'язнів і репресованих (1991), КУН (1992).

Помер 22 квітня 2019 року в Тернополі. Панахиду планували на 19:00 23 квітня, у Будинку скорботи на вул. Микулинецькій, 27, чин похорону — на 24 квітня[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений Орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2007)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ а б в Баканчук Михайло Антонович (1930) [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)
  3. ↑ а б в Брати і сестри Михайла Баканчука [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.].
  4. ↑ In memoriam. Помер відомий політв'язень із Тернопільщини Михайло Баканчук — «Антон».
  5. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2007 року № 958/2007 «Про відзначення державними нагородами України учасників національно-визвольного руху»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баканчук_Михайло_Антонович&oldid=39636025