Баккал Ілля Юрійович
| Баккал Ілля Юрійович | |
|---|---|
|
Нині на посаді | |
| Народився |
2 (14) жовтня 1894 Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер |
не раніше 1950 |
| Відомий як | політик |
| Країна | Російська імперія, Російська республіка і Російська СФРР |
| Alma mater | Імператорський Санкт-Петербурзький університетd (1917) |
| Політична партія | Партія лівих соціалістів-революціонерів |
Ілля Юрійович Баккал (нар. 14 жовтня 1894, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. не раніше 1950) — публіцист, політичний діяч, голова фракції лівих есерів у ВЦВК (1917-1918)[1][2][3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1894 року в Севастополі в караїмській родині. Батько — бахчисарайський міщанин, член правління Севастопольського благодійного товариства Юфуда Ілліч Баккал[4]. У 1917 році закінчив юридичний факультет Петроградського університету[5]. З 1917 по 1922 роки — член партії лівих есерів, один із керівників севастопольської партії соціалістів-революціонерів, лідер її лівого крила. У 1917 році був гласним Севастопольської міської думи[4]. У тому ж році — делегат II Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦВК Ради III та IV скликань[6].
Після Жовтневої революції й до липня 1918 року — голова фракції лівих есерів у ВЦВК[4]. C 1920 року - секретар Центрального бюро партії есерів (легалістів)[7]. У вересні 1921 року під його та І. З. Штейнберга підписку з поручительством випустили заарештовану М. О. Спиридонова, одну з керівниць партії лівих есерів[6].
Арештований в Москві 16 серпня 1922 року і за постановою колегії ДПУ від 8 вересня 1922 року разом з дружиною Тимофєєвої-Баккал висланий за кордон[4]. Працював директором Німецького театру комічної опери в радянській зоні окупації Берліна[7]. Заарештований МДБ СРСР 11 листопада 1949 року в Берліні[8]. За постановою особливої наради при МДБ СРСР від 22 квітня 1950 заарештований на 10 років у ВТТ за «антирадянську есерівську діяльність»[5]. Реабілітований 10 жовтня 1957 року[9][7]. Подальша доля невідома.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На внутреннем фронте Гражданской войны: Илья Юдович Баккал [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ В. В. Стратонов «По волнам жизни»: Илья Юдович Баккал [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Повестка дня Второго Совета ПЛСР. 17 ноября 1918 г.: Илья Юдович Баккал [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г Прохоров, 2009, с. 576.
- ↑ а б Баккал Илья Юрьевич. Альманах «Россия. XX век» [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Крестьянников, 2008, с. 91.
- ↑ а б в Баккал Илья Юрьевич [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Депортация интеллигенции [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Баккал Илья Юрьевич (1893) [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Крестьянников С. С. Баккал Илья Юфудович // Севастополь : Энциклопедический справочник. — Севастополь : Фирма «Салта» ЛТД, 2008. — С. 91. — ISBN 978-966-1632-06-3.
- Прохоров Д. А. Общественные, национально-культурные объединения и органы конфессионального самоуправления крымских караимов в 1917-1920 гг. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — Симферополь, 2009. — Вип. XV. — С. 573—621. — ISSN 2413-189X.