Баклан кергеленський
| Баклан кергеленський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leucocarbo verrucosus (Cabanis, 1875) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phalacrocorax verrucosus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Баклан кергеленський[2] (Leucocarbo verrucosus) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae). Раніше вважався підвидом баклана імператорського (Leucocarbo atriceps).[3]
Поширення[ред. | ред. код]
Ендемік субантарктичних островів Кергелен. Гніздиться на головному острові архіпелагу Гран-Тер, на офшорних островах і на островах на затоці Морбіан.
Опис[ред. | ред. код]
Птах завдовжки 65 см, розмахом крил до 110 см, вагою 1,7—2,2 кг. Самці більші за самиць. Птах має верхню частину чорного кольору із зеленкуватим відтінком та білу нижню частину. Щоки і покривала вух чорні. Деякі особини мають білі плями на спині та крилах. На голові є чорний гребінь. У шлюбний період у птахів є пара помаранчевих карункулів над основою дзьоба перед очима та світло-коричнева основа нижньої щелепи. Навколо очей є блакитне кільце. Дзьоб темно-коричневий. Лапки коричневі.[4]
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними. За здобиччю пірнає на глибину до 25 м (максимальна глибина 60 м). Сезон розмноження починається наприкінці квітня. Створює моногамні пари на сезон. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель у колоніях від 10 до сотні птахів, часто разом з пінгвіном чубатим. Гнізда будує з болота, водоростів і трави. Відкладає 2—3 яйця. Обоє батьки насиджують яйця впродовж 29 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2018). Leucocarbo verrucosus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 7 травня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Nelson, J. Bryan (2006), Pelicans, Cormorants, and Their Relatives: The Pelecaniformes, Oxford University Press, U.S.A., с. 508—509, Plate 8, ISBN 978-0-19-857727-0
- ↑ Enticott, Jim; Tipling, David (1997), Seabirds of the World: The Complete Reference, Stackpole Books, с. 126, ISBN 978-0-8117-0239-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||