Баклан маккуорійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баклан маккуорійський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сулоподібні (Suliformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Leucocarbo
Вид: Баклан маккуорійський
Leucocarbo purpurascens
J. F. von Brandt, 1837
Синоніми
*Leucocarbo atriceps purpurascens
  • Phalacrocorax purpurascens
  • Notocarbo purpurascens
Посилання
Вікісховище: Leucocarbo purpurascens
Віківиди: Leucocarbo purpurascens
ITIS: 824177
NCBI: 146619

Баклан маккуорійський[1] (Leucocarbo purpurascens) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae). Раніше вважався підвидом баклана імператорського (Leucocarbo atriceps).

Поширення[ред. | ред. код]

Гніздиться на субантарктичному острові Маккуорі та сусідніх дрібних островах Бішопа і Клерка, на пів дорозі між Австралією та Антарктидою.

Опис[ред. | ред. код]

Птах завдовжки 75 см, розмахом крил до 110 см, вагою 2,5–3,5 кг. Самці більші за самиць. Птах має чорну верхню частину та білу нижню частину. Щоки і покривала для вух чорні; на крилах білі смуги, на голові чорний гребінь. У шлюбний період у птахів є пара помаранчевих карункулів над основою дзьоба перед очима, та помаранчево-коричнева шкіра обличчя біля основи нижньої щелепи. Навколо очей є блакитне кільце. Дзьоб темно-коричневий. Лапки рожеві.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними. За здобиччю пірнає на глибину до 25 м (максимальна глибина 60 м). Сезон розмноження триває в період з вересня по лютий. Створює моногамні пари на сезон. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель у колоніях від 10 до сотні птахів. Гнізда будує з гуано, болота, водоростів і трави. Відкладає 2—3 яйця.

Чисельність[ред. | ред. код]

За оцінками 2000 року, популяція виду складала близько 760 гніздових пар, у тому числі 100 пар на островах Бішопа і Клерка. Пізніше (у жовтні 2003 року) опитування виявило 472 гніздові пари в одинадцяти колоніях на острові Маккуорі, що свідчить про 30 % зниження.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.