Бакуменко Данило Олександрович
| Бакуменко Данило Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
31 грудня 1918 Деркачі, Харківський повіт, Харківська губернія, УНР | |||
| Помер | 1998[1] | |||
| Діяльність | письменник, поет, перекладач | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[2] і перекладацтво[d][2] | |||
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Партія | КПРС | |||
|
| ||||
Дани́ло Олекса́ндрович Баку́менко (народився 31 грудня 1918 в селі Деркачі, тепер місто Дергачі на Харківщині — 1998) — український поет, прозаїк, перекладач. Член Спілки письменників України (з квітня 1955), лауреат премії імені Павла Тичини. Член КПРС.
Батько науковця Бакуменка Валерія Даниловича (1945) і поета Бакуменка Олександра Даниловича (1953).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині лісника. В 1926–1936 навчався у Дергачівській середній школі № 1, де почав перші поетичні спроби. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1946) та редакторський факультет Військової політичної академії імені В. І. Леніна. (1952).[3]
У перші дні Німецько-радянської війни добровільно пішов на фронт у складі Харківського студентського батальйону. Двічі поранений і тяжко контужений. Починав війну рядовим розвідником, а закінчив її капітаном на Далекому Сході у вересні 1945 року після перемоги над Японією.[3]
Був військовим журналістом, працівником політвідділів. У 1961 звільнився в запас у званні підполковника. Працював у Спілці письменників України директором Бюро пропаганди художньої літератури (1961–1967).[3]
Творчість[ред. | ред. код]
Перший вірш Данила Бакуменка було надруковано в 1930 році у газеті «Пионерская правда» в перекладі російською мовою, коли він ще вчився в 4 класі Дергачівської школи № 1.
У 1939 в збірнику «Молодість» (видання Харківського державного університету) публікувалися вірші поета, витримані в манері народного епосу. В повоєнні десятиліття тема героїчного подвигу була головною.
Автор диптиха «У сяйві Леніна»: «побратимство всіх народів, і мир, і праця, і любов, і мрії, вірою зігріті…».
Вийшли збірки поезій: «На щастя землі» (1953), «Корінь життя» (1955), «Переможці Каспію» (1961), «Земля і зорі» (1963), «Зорецвіт» (1965), «Які в тебе очі?» (1966), «Обрії» (1968), «Вогпепад» (1973), «Обличчям до сонця» (1978), «Чую серце твоє» (1979), «Небояни» (1977), «Рейс життя» (1989), «Кардіограма мужності» (1998).
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений п'ятьма бойовими орденами та багатьма медалями.
У 2001 посмертно нагороджений премією імені Павла Тичини за останню збірку «Кардіограма мужності».
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
На честь Данила Бакуменка у його рідному місті Дергачі 4 жовтня 2018 року відкрито пам'ятник [4]. Також на будівлі школи, де він навчався встановлено пам'ятну дошку [3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Пам'ятна дошка Бакуменку Данилу, м. Дергачі. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Пам'ятник поетові Данилові Бакуменку, м. Дергачі. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 23 жовтня 2018.