Баланчук Олексій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баланчук Олексій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 3 березня 1978(1978-03-03)
Кривий Ріг
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (36 років)
Многопілля, Ясинуватський район
Поховання Кривий Ріг
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)
Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

Олексі́й Олекса́ндрович Баланчу́к-Фанште́йн (1978—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1978 року в місті Кривий Ріг. Закінчив криворізьку школу № 119; полюбляв математику. Працював різноробочим (на «євроремонтах»); в армії не служив. Створив родину 2000 року; виховували доньку.

В часі війни — кулеметник, 93-а окрема механізована бригада.

Загинув 29 серпня 2014-го під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Многопілля — Червоносільське — Перемога. Олексій перебував у складі десанту БМП № 132 — разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхали на околицю села, де по ньому терористами випущено 3 ПТУРи. Два не поцілило, третій влучив у БМП. Віктора Ходака важко поранило, через деякий час він помер у будинку — загорілася будівля від потрапляння снаряду. В БМП тоді ж загинули солдати Віктор Ходак та Євген Петров.

3 вересня 2014-го тіло Олексія Баланчука разом з 96 тілами інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу. Упізнаний бойовими товаришами і родичами.

Вдома залишилася мама Віра (чоловік помер давно і сини теж), дружина та донька Олександра 2004 р.н. Похований в Кривому Розі на кладовищі «Центральне».

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 31
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
  • відзнака міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеню (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]