Балашов Юрій Сергійович (шахіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Сергійович Балашов
Оригінал імені Юрий Сергеевич Балашов
1973 року
1973 року
1973 року
Країна СРСР СРСР
Росія Росія
Народження 12 березня 1949(1949-03-12) (75 років)
Шадринськ
Титул Гросмейстер (1973)
Нагороди та відзнаки
Орден Дружби народів  — 1981

Юрій Сергійович Балашов (нар. 12 березня 1949 року, Шадринськ) — радянський і російський шахіст, міжнародний гросмейстер (1973). Чемпіон Москви (1970). Чемпіон Литви (1977). Переможець шахової олімпіади 1980 року в складі команди СРСР. Від 1966 року проживає в Москві.

Біографія[ред. | ред. код]

1965 року

Юрій Сергійович Балашов народився 12 березня 1949 року в місті Шадринськ Курганської області у великій робітничій сім'ї[1].

У 12 років здобув перший розряд з шахів[2], а в 15 років став наймолодшим майстром спорту СРСР. Першим тренером був Володимир Олександрович Дюков.

У 1961 і 1962 роках ставав чемпіоном міста Шадринська, а 1964 року — чемпіоном Курганської області з шахів.

У 1972 році закінчив шахове відділення Державного центрального ордена Леніна інституту фізичної культури. Його дипломна робота була присвячена творчості Боббі Фішера.

1970 року виграв чемпіонат Москви, а 1977 став чемпіоном Литви. Посів друге місце після Анатолія Карпова в чемпіонаті СРСР 1976 року. Неодноразово представляв СРСР на командних змаганнях, зокрема на чемпіонатах світу серед студентів 1971, 1972 і 1974 років, в командних чемпіонатах Європи 1970, 1973, 1977 і 1980 років, а також на XXIV-й олімпіаді 1980 року, де команда СРСР стала переможницею.

Учасник змагань на першість світу (від 1969). Зональні турніри ФІДЕ: 1975 — 1-4-е, 1978 — 1-е, 1985 (чемпіонат СРСР) — 4-6-е місця; Міжзональний турніри: Маніла (1976) і Ріо-де-Жанейро (1979) — 7-9-е, Толука-де-Лердо (1982) — 9-10-е, Таско (1985) — 16-е місця (не закінчив змагання через хворобу).

Найкращі результати в інших міжнародних змаганнях: Гастінгс (1965/1966, побічний турнір; 1966/1967, 1985–1986) — відповідно 1-2-е, 3-5-е і 3-4-е; Скоп'є (1970) — 5-е; Вейк-ан-Зеє (1973 і 1982) — 2-е і 1-2-е; Таллінн (1973) — 3-6-е (з Бронштейном, Кєресом і Спаським); Сьєнфуегос (1975) — 2-3-е; Галле (1976) і Карловац (1979) — 1-е; Лон-Пайн (1977) і Мюнхен (1979) — 1-4-е; Лон-Пайн (1980) — 3-7-е; Сочі (1980) — 2-е; Ганновер (1983) і Юрмала (1985) — 3-е; Гельсінкі (1983, 1984) — 4-е і 1-е; Мінськ (1986) і Дортмунд (1987) — 1-е; Воронеж (1987) і Мальме (1987 / 1988) — 1-2-е місця.

Член символічного клубу переможців чемпіонів світу Михайла Чигоріна (1980).

Шахіст активного позиційного стилю, любить тактичну боротьбу.

Відомі успіхи Балашова на тренерській ниві. Серед тих, кому він у різні роки допомагав — чемпіони світу Анатолій Карпов і Борис Спаський. 1978 року Балашов удостоєний звання «Заслужений тренер СРСР», а в 2005 році — «Заслужений тренер ФІДЕ»[3].

За досягнення в галузі шахів нагороджений орденом «Дружба народів» (1981)[4].

На початку 1990-х років в Кургані була створена «Школа гросмейстера Ю. С. Балашова». Працює "Школа Ю. С. Балашова "в Набережних Челнах.

Від 2001 до 2009 року в Шадринську проводився турнір на призи Юрія Балашова.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина (з 1971) Олена Юріївна (нар. 1949, Шмідке) — шаховий майстер.

У них п'ятеро дітей: Наталія (нар. 1972), Ольга (нар. 1976), Олексій (нар. 1983), Тетяна (нар. 1985), Олександр (нар. 1987).

Зміни рейтингу[ред. | ред. код]

Зміни рейтингу Ело[5]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]