Балка Куца (притока Інгулу)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Балка Куца | |
|---|---|
| Витік | на північно-східній околиці міста Новий Буг |
| • координати | 47°42′43″ пн. ш. 32°31′56″ сх. д. / 47.71194° пн. ш. 32.53222° сх. д. |
| Гирло | Інгул |
| • координати | 47°37′27″ пн. ш. 32°20′51″ сх. д. / 47.62417° пн. ш. 32.34750° сх. д. |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: | |
| Довжина | ~21,26 км |
Балка Куца[1][2] — балка (річка) в Україні у Новобузькому районі Миколаївської області. Ліва притока річки Інгулу (басейн Чорного моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки приблизно 21,26 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 16,92 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,26 [3]. Формується декількома струмками та загатами. В переважній більшості ділянок балка пересихає[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північно-східній околиці міста Новий Буг. Тече переважно на південний захід і на південно-західній околиці села Вівсянівка впадає у річку Інгул, ліву притоку річки Південного Бугу.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У місті Новий Буг балку перетинає автошлях Р55[3] (автомобільний шлях територіального значення в Одеській та Миколаївській області. Проходить територією Березівського, Одеського, Веселинівського, Вознесенського, Єланецького та Новобузького районів через Одесу — Доброслав — Веселинове — Вознесенськ — Єланець — Новий Буг. Загальна довжина — 205,8 км.).
- На балці існують водокачки, газгольдер та газова свердловина[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 11. Показаны территории: Херсонской губернии.
- ↑ а б Топографічна карта Главного штабу L-36-017. Баштанка. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ а б в Балка Куца на Google.Maps
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 306
