Баранинці
| село Баранинці | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Ужгородський район | ||
| Рада | Баранинська сільська рада | ||
| Код КАТОТТГ | UA21100010010064740 | ||
| Облікова картка | картка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1680 | ||
| Населення | 1.609 | ||
| Площа | 0,0028 км² | ||
| Поштовий індекс | 89425 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°34′13″ пн. ш. 22°19′37″ сх. д.H G O | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 89425, с. Баранинці, вул. Центральна, 42 | ||
| Карта | |||
  Баранинці | |||
 Баранинці | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Барани́нці — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області.
Географія[ред. | ред. код]
Посеред села протікає річка Това, яка є староріччям річки Уж.
Історія[ред. | ред. код]
У письмових джерелах Баранинці відомі під назвою «Baranya». Очевидно, що село розташовувалося на давньому торговельному шляху, на якому стояли митні ворота.
Це одне з найдавніших поселень у комітаті Унг, яке було названо на честь сім'ї стародавнього роду місцевих землевласників роду Барань.
Перша назва Baranya у 1389 році, а потім у Barania в 1419 році.
Є ще одна версія виникнення села - письмова згадка про село Баранинці, під назвою «Baranya» зустрічається у 1409 році. Назва села походить від слов’янського слова «брана» – ворота. За іншою версією село Баранинці отримало свою назву від сім’ї Барані, але про давні баранинські церкви нічого не відомо.
Згідно з податковими списками, 1427 року Баранинці мали 16 селянських господарств. Це за тогочасними мірками — середнє за величиною село.
Наприкінці 15 — на початку 16 століття кількість кріпацьких господарств значно зменшилася. 1599 року, за рахунок новоприбулих поселенців, у селі проживали 10 селянських родин.
У 14 столітті це було ще невелике село. У 1599 р. село Felsőbaranya-Верхні Беранинці було спалене військами імператора.
До 1670 року господарями села була родина Гашпора Барані.
У 1719 році це було селище з 6 великими господарствами.
У 1910 році з 754 жителів було 382 угорців, 48 німців, 310 українців (русинів). З них 107 римо-католиків, 510 греко-католиків, 77 кальвіністів.
У 1921 році греко-католицька громада села вирішила будувати муровану церкву. Було обрано комітет зі спорудження храму. Великою була і заслуга дравецького пароха о. Степана Пайкошія.
Почали будувати в 1927 році, наступного року вже було зведено стіни. Церкву посвятив владика Петро Гебей у 1929 році, але деякі роботи тривали ще до 1934 року.
Іконостас зробив І. Павлишинець. Малювання в інтер'єрі виконав С. Сарновський. Церкву збудовано в центрі села, при головній дорозі. Споруда має добрі пропорції і струнку двоярусну башту з оригінальним завершенням у вигляді видовженої, шоломоподібної восьмигранної бані з двоярусним ліхтарем такої ж форми. У вежі три дзвони, найбільший з яких відлив Ф. Егрі у 1922 році, а дещо менший — виріб фірми «Акорд» 1936 року.
До 2000-річчя Різдва Христового через дорогу від церкви споруджено каплицю. 07 червня 2014 року на святкову Вечірню прийшла велика кількість місцевих вірників, щоб напередодні великого свята, просити у Святого Духа очистити всіх нас від усякої скверни і спасти душі наші. Після завершення Вечірні відбувся молебень до Найсвятішого Серця Ісусового та освячення відновленого парку — монументу Слави Божої. Освячення здійснив владика Мілан.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1319 осіб, з яких 654 чоловіки та 665 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1603 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,59 % |
| угорська | 3,92 % |
| російська | 1,31 % |
| словацька | 0,12 % |
Виробництво[ред. | ред. код]
У селі на вулиці Коритнянській, 8 зареєстроване і працює підприємство, що займається виготовленням макаронних виробів (25 видів) під брендом «Макаронні вироби Корона».
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- парк—монумент Слави Божої
- храм 1929 року
- історична річка Това з островом
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Павло Чучка (1928—2016), український мовознавець, доктор філологічних наук (1971), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки України (1993).
- Вікентій Шандор (1907—2003), український науковець, публіцист, громадсько-політичний і культурний діяч.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
| |||||