Баранов Роман Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баранов Роман Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 січня 1978(1978-01-11)
Лихівка
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (36 років)
Новокатеринівка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Рома́н Олексан́дрович Бара́нов (11 січня 1978(19780111) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник Війни на сході України. Лицар Ордена «За мужність».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1978 року в смт Лихівка (П'ятихатський район, Дніпропетровська область).

В часі війни мобілізований у квітні 2014 року — стрілець-помічник гранатометника, 93-тя окрема механізована бригада.

Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом в районі села Червоносільське. За свідченням очевидців, загинув рятуючи пораненого поруч з машиною, в якій їхав, не доїжджаючи до села Червоносільського.

3 вересня 2014-го тіло Романа разом з тілами 96 інших загиблих було доставлене до Дніпропетровська. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі невідомих Героїв, похований в селі Лихівка.

Залишились батьки похилого віку, дружина, неповнолітні син і донька.[1]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 663/2015 від 25 листопада 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • В Лихівській школі Роману було відкрито меморіальну дошку[3].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 33
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]