Бартангці
| Бартангці | |
|---|---|
| Самоназва | Бартангідж |
| Ареал |
 Таджикистан |
| Мова | бартанзька |
| Релігія | Іслам, шиїти |
Бартангці (самоназва бартангідж) — один з памірських народів у Рушанському районі Гірно-Бадахшанської автономної області Таджикистану (близько 6 000 — 8 000 осіб)[1][2]. Живуть у високогірній долині річки Бартанг, у нижній та середній її частині, а у верхів'ях — в Рошорві (старе написання Орошор) — місцева група бартангців — рошорвці (рошорвідж).
Мова[ред. | ред. код]
Бартанзька мова належить до північнопамірської підгрупи східної гілки іранської групи індоєвропейської мовної родини.
Поширені також таджицька та російська мови. Віруючі — мусульмани-шиїти (ісмаїліти).
Серед інших памірських народів бартангці виділяються своєю мовою, деякими елементами етнічної традиції, в тому числі у обрядовій сфері.
Під час тривалого етнонаціонального розвитку, особливо внаслідок соціальних перетворень, бартангці консолідуються в одну етнічну спільність з іншими народами Паміру та зближуються зі спорідненими їм таджиками.
Господарство, ремесла[ред. | ред. код]
Входять у господарсько-культурний тип осілих орних хліборобів-зрошувачів та скотарів високогірних зон Західного Паміру, Гіндукушу, Північних Гімалаїв та Каракоруму. Однак техніка підготовки поля під валикове зрошення та «по смугах» (дулох) відрізняється від тієї, що існувала у інших памірських народів. У рошорвців одинарні та парні тимчасові арички-зрошувачі чергувалися на одному полі в різноманітних поєднаннях, залежно від його ухилу. Бартангці та рошорвці практикували й струменево-борозновий полив.
Бартангці, як й інші памірські народи, запозичували кошмоваляння у киргизів Східного Паміру (жіноче заняття), однак бартангці виробляли повсть одноколірну: білу, сіру, коричневу. Бартангці славилися виготовленням ювелірних виробів, які цінувалися на ринках Афганістану та сусідніх країн.
Тип житла, як і одяг, спільний з іншими памірцями.
Обряди[ред. | ред. код]
На весільних обрядах у бартангців, на відміну від інших памирців, сватом виступав батько або старший брат юнака. Наречену у бартангців після одягання садили біля крайнього лівого опорного стовпа покрівлі будинку. З нареченим в поїздці за нареченою крім двох «візирів» (його дружків) брала участь і його холя (сестра матері). Наречену в будинок жениха проводжав її тога (брат матері).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Итоги переписи населения Таджикистана 2000 года: национальный, возрастной, половой, семейный и образовательный составы. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 28 лютого 2014.
- ↑ Памирцы в России[недоступне посилання з лютого 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- бартангців [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Лашкар Амріш Зохірбековіч. «Дисертація та автореферат на тему: Похоронно-поминальна обрядовість бартангців: кінець XIX–XX ст.» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
| |||||||||||