Бахайські сади
| Бахайські сади | |
|---|---|
| Bahá’i Holy Places in Haifa and the Western Galilee [1] | |
| Світова спадщина | |
 Храм Баба і його тераси | |
| 32°48′51″ пн. ш. 34°59′12″ сх. д. / 32.81440000002777424° пн. ш. 34.98690000002777367° сх. д. | |
| Країна | Ізраїль |
| Тип | Bahá'í gardensd |
|
| |
 | |
 Бахайські сади у Вікісховищі | |
Бахайські сади, також тераси віри Бахаї, висячі сади Хайфи — садові тераси навколо храму Баба на горі Кармель у Хайфі, Ізраїль. Сади розташовані в околицях районів Ваді Ніснас (район арабів-християн) і Хадар-Хакармель. Є однією з найвідвідуваніших туристичних пам'яток в Ізраїлі. Архітектор — Фаріборз Сахба з Ірану, інженери-конструктори — Karban and Co з Хайфи. Разом з будівлями Всесвітнього центру Бахаї в Західній Галілеї входять до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО[2][3].
Символіка[ред. | ред. код]
Тераси уособлюють перших вісімнадцять учнів Баба[3], названих «Буквами Живого»[4], хоча жодна конкретна тераса і не пов'язана з окремою буквою[5].
Конструкція[ред. | ред. код]
Основну геометрію вісімнадцяти терас забезпечують дев'ять концентричних кіл. Подібно до того, як ідентифікація кола передбачає наявність центру, так і тераси були задумані як породжені з храму Баба. Вісімнадцять терас і одна тераса храму Баба в цілому складають дев'ятнадцять терас. Дев'ятнадцять — знакова кількість в релігіях Бахаї і Бабі.
Фаріборз Сахба почав роботу в 1987 році, проектуючи сади і здійснюючи нагляд за будівництвом. Тераси були відкриті для публіки в червні 2001 року[6]. Починаючи з основи, сади простягаються майже на один кілометр вгору по схилу гори Кармель, покриваючи близько 200 000 квадратних метрів землі. Сади з'єднані між собою сходами, з боків яких два потоки води спускаються по схилу гори через сходи і мости тераси[7].
У садах є елементи перських райських садів, які ізолюють ділянку від шуму навколишнього середовища і з'єднують будівлі Всесвітнього центру Бахаї на горі Кармель[8].
Вода та екологія[ред. | ред. код]
Система зрошення включає комп'ютер, який, ґрунтуючись на отриманих метеорологічних даних, керує сотнями клапанів для розподілу води по садах шляхом розбризкування і капання. Це відбувається вночі і рано вранці, щоб уникнути втрати води через випаровування. Вода, яка тече вздовж сходів, циркулює в замкнутій системі всередині кожної тераси, тому втрати води мінімальні.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вид з повітря на терасу моста за Храмом Баба -
Вид на верхні тераси -
Сади в нічний час
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ UNESCO World Heritage Centre. Центр всемирного наследия - (рос.). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ а б Бахайские Сады Израиля, Всемирное Наследие (ru-RU) . israelbrigardimap.ru. 13 червня 2019. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Info.bahai.org: The Projects on Mount Carmel. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ UHJ letter: Letters of Living; Dawn-Breakers; Quddus; Terraces. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Momen, Moojan (2009). Bahá'í World Center. Bahá’í Encyclopedia Project. Evanston, IL: National Spiritual Assembly of the Bahá’ís of the United States. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Gardens of Worship: Recreating Eden (season 3, episode 30, 2006) [Архівовано 2012-03-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Yael Hammerman: Distinctive Design of the Bahá’í Gardens. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 28 січня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bahá'í Terraces |
- Бахайські сади — офіційний сайт. Всемирный Центр Бахаи. 20 березня 2009. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- BahaiPictures.com - A Comprehensive Collection of Photographs of the Bahá'í Terraces and Gardens. 27 грудня 2009. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 10 листопада 2019.
- Haifa's Majestic Bahai Gardens - A UNESCO World Heritage Site. Israel News. 31 березня 2009. Архів оригіналу за 2 грудня 2008.