Баюк Віктор Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баюк Віктор Геннадійович
Місце проживання Луцьк
Країна  Україна
Діяльність історик, археолог
Alma mater Волинський національний університет імені Лесі Українки (2007)

Віктор Геннадійович Баюк — український історик, археолог, дослідник давньої та середньовічної історії Волині. Начальник Волинської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, голова Волинського регіонального підрозділу Спілки археологів України, науковий співробітник Охоронної археологічної служби України[1] та Адміністрації Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир», заступник директора з наукової роботи Адміністрації Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк»[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Працює в Адміністрації Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку, на посаді заступника директора[3].

Проводив роботу з ексгумації та перепоховання жертв розстрілу у Луцькій тюрмі.

Працює над розкопками та відновленням втраченого фрагменту муру Окольного замку, досліджує власноруч відкриті підземелля Башти Чорторийських та Колегіуму єзуїтів[4].

Автор та співавтор близько 125 наукових статей із археології та історії Волині а також шести науково-популярних видань, путівників та каталогів, учасник більше 100 наукових форумів, делегат від Волині ні І Всеукраїнському археологічному з'їзді.[джерело не вказане 1137 днів]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Шкоропад В. В., Баюк В. Г. Охоронні археологічні дослідження в центрі м. Луцьк \\ АДУ, 2006—2007 рр. Збірник наукових праць / За ред. Д. Н. Козака.-К: ІА НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2008, 369с. Ст. 360—362.
  2. Шкоропад В. В., Златогорський О. Є., Баюк В. Г. Про рятівні археологічні дослідження на території ДІКЗ м. Луцьк по вул. Кафедральній, 2 у 2006 році. \\ Старий Луцьк: Науково-інформаційний збірник. Випуск IV — Луцьк. 2008.-с.216. Ст. 89-97.
  3. Златогорський О. Є., Панишко С. Д., Баюк В. Г. Унікальна колекція керамічних сопел з Жидичина \\ АДУ, 2008 р. Збірник наукових праць // За ред. Д. Н. Козака.-К, 2009, 338 с. Ст. 72-74.
  4. Баюк В. Г. Селище Княжої доби на території урочища Гнідавська Гірка \\ Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. № 22 / За ред. С. В. Гаврилюк.-Луцьк:, «Вежа», 2009,324с.,іл. Ст. 64-68.
  5. Баюк В. Г. Обстеження району давньоруського городища Борисковичі у сезоні 2009 року \\ Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego Tom XXXI. — Rzeszów 2010. S. 123—127.
  6. Баюк В. Г. Нові матеріали досліджень передмість княжого Лучеська \\ Одіссос. Актуальні проблеми історії, археології та етнології. Вип. ІІ — Одеса, 2010. Ст. 37-40.
  7. Баюк В. Г. Археологічні дослідження Луцька (історія і сучасність) \\ Краєзнавство: науковий журнал. — К.: В.-во «Телесик», 2010. — Ч.1-2. — 282с. Ст. 123—129.
  8. Баюк В. Г. Польові дослідження пам'ятки археології в урочищі «Куповаті» на околицях Луцька 2010 року // Археологічні дослідження Львівського у-ту.- 2010.-Випуск 13.-Львівський національний університет імені Івана Франко.-360с. Ст. 309—319.
  9. Баюк В. Г. Дослідження посаду давньоруського Шеполя у 2010 році \\ АДУ, 2010 р. Збірник наукових праць // За ред. Д. Н. Козака.-Київ-Полтава, 2011. Ст. 30-32.
  10. Баюк В. Г. Споруда пізнього середньовіччя поруч з давньою дорогою Луцьк-Володимир-Волинський \\ Наукові студії: Збірник наукових праць / Історико-краєзнавчий музей м. Винники. — Вип. 4. — Львів: В-во «Растр-7», 2011. — 292 с. Ст. 280—285.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Археологічне відкриття у Луцьку. http://www.vgosau.kiev.ua/. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  2. Про князя Вітовта в контексті історії та сучасності. https://vnu.edu.ua/. Процитовано 17 грудня 2020.
  3. Луцький замок закрили для туристів через «червону» зону. https://www.volyn24.com/. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  4. «Земля пухом» тут звучить інакше. Як ми вежу Чорторийських розкопували. https://pershyj.com/. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 21 грудня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]