Беатріс Аск
| Ева Карін Беатріс Аск | |
|---|---|
| Beatrice Ask | |
 | |
| Міністр освіти | |
| 6.10.2006 — 3.10.2014 | |
| Попередник | Томас Бодрстром |
| Наступник | Морган Йоханссон |
| Міністр юстиції | |
| 4.10.1991 — 7.10.1994 | |
| Попередник | Ганс Йоран Перссон |
| Наступник | Йлва Йоханссон |
|
| |
| Народився |
20 квітня 1956[1] (68 років) Q10684655?, Швеція[1] |
| Відомий як | політична діячка |
| Країна | Швеція |
| Alma mater | Університет Уппсала |
| Політична партія | Помірна коаліційна партія |
| Професія | політик |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ева Карін Беатріс Аск (нар. 20 квітня 1956 р.) — шведський політик та член Помірної коаліційної партії. Починаючи з 1988 р., Беатріс також є членом шведського Риксдагу комуни Стокгольму. З 1991 по 1994 роки, Аск працювала Міністром освіти, а з 2006 по 2014 рік — Міністром юстиції
Біографія[ред. | ред. код]
Беатріс народилась у місті Свег, Ємтланд. У 1974 році Аск закінчила навчатись у Акрон, США, а у 1976 році здобула середню загальну освіту в Швеції.[2] З 1978 по 1979, Беатріс вивчала міжнародну економіку в Упсальському університеті, але ніколи його не закінчила[2] Аск почала працювати в Помірній коаліційній партії та Помірній молодіжній лізі, ще до того як була обрана першою жінкою директором молодіжної ліги у 1984 році. У 1986 її було переобрано і вона займала дану посаду протягом ще двох років, перед тим як її було обрано міським комісаром відповідальним за школи в міській раді Стокгольму.
Після виборів у 1991 році, коли то Карл Більдт очолив посаду Прем'єр-міністра, Беатріс стала працювати Міністром освіти. Разом з Пер Ункелем, Міністром науки, вони зайнялись перебудовою самої основи шведської системи освіти. Між іншим, було введено освітні ваучери, які дозволяли дітям вибирати незалежні школи без сплати будь-яких зборів.
Після програних виборів 1994 року, Беатріс стала партійним представником. З 1994 по 2006 рік вона була також членом шведського парламенту.
Коли Фредрік Райнфельдт очолив посаду прем'єр-міністра Швеції у 2006 році, Аск була назначена Міністром юстиції. Вона є однією з небагатьох не-юристів, які обіймають посаду міністра юстиції Швеції.
Беатріс була досить часто критикована багатьма газетами та колегами-політиками,[3][4] особливо за її участь у зміні законодавства, яке регулює Національне оборонне радіоуправління Швеції, а також її пропозиція та пропозиція Анн Рамберг, голови Шведскої Організації Адвокатів, називаючи цю ідею « неприйнятним поглядом на людей. Це повернення до середньовічних часів».[5] Після того як шведська поліція зайнялась контролем громадян, які ухиляються від штрафів, Беатріс підтримала проект REVA і сприяла продовженню проведення перевірок іноземців у країні.[6] Всесвітню увагу привернув лист описуючий нещодавній суспільний розлад. Цей лист був скерований до Міністра юстиції Швеції, а його зміст було опубліковано у Нью-Йорк Таймс[7].
У січні 2014 року, Беатріс поділилася посиланням у Facebook на сатиричну статтю про марихуану, завдяки якій у штаті Колорадо, США, загинуло 37 людей і прив'язала її до свого антинаркотичного стенду як молодіжний політик. Її висміювали і критикували після даного поширення в соціальних мережах[8] . Пізніше її прес-секретар повідомила газеті Aftonbladet, що Міністр весь час знала, що стаття являється сатиричною[9].
Проте наприкінці свого перебування на посаді Міністра юстиції вона була четвертою особою з 41, яка найдовше займала дану позицію. З 2009 по 2015 роки, Беатріс була другим заступником голови Помірної коаліційної партії.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Беатріс має двоє дітей. Перша дитина від політика Помірної коаліційної партії, Крістера Г. Веннерхолм. Друга дитина від іншого чоловіка.[2]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Sveriges befolkning 1990 — Ramsele: Державний архів Швеції, 2011. — ISBN 978-91-88366-91-7
- ↑ а б в Beatrice Ask - CV. Government Offices of Sweden. 24 січня 2008. Архів оригіналу за 2 December 2008. Процитовано 17 грудня 2008.
- ↑ Ask får KD-kritik för Reva-projektet (Swedish) . 7 March 2013. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 12 December 2014./
- ↑ Justitieministern öppnar för total övervakning (Swedish) . 12 December 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 12 December 2014./
- ↑ Ask vill att sexköpare skäms öppet (Swedish) . 19 March 2010. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 11 December 2014./
- ↑ Riksdagen i debatt om polisens id-kontroller (Swedish) . 19 April 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 December 2014./
- ↑ Opinion. The New York Times. 20 квітня 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 26 вересня 2021.
{{cite web}}: Текст «Sweden's Closet Racists» проігноровано (довідка) (англ.) - ↑ Sweden's Justice Minister Beatrice Ask Ridiculed Over Spoof Marijuana Article. 7 January 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 12 December 2014.
- ↑ 'Hitler furious' at Swedish minister's satire mishap. Sweden's News in English]]. 7 січня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 7 січня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Беатріс Аск [Архівовано 23 січня 2009 у Wayback Machine.]
- [1] [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- [2]
- Beatrice Ask [Архівовано 17 грудня 2010 у wayback.archive-it.org]
|
