Безазієв Лентун Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лентун Безазієв
Лентун Безазієв
Лентун Безазієв
Депутат окупаційної «Ради Криму»
Нині на посаді
На посаді з 14 вересня 2014
Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим
29 березня 1998 — 17 березня 2014
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Олександр Турчинов (в.о)
Заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим
1990 — 2002
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Наступник невідомо
Народився 18 березня 1942(1942-03-18) (82 роки)
Кримська область
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна → Росія Росія
Національність кримський татарин
Політична партія Єдина Росія
Професія політик
Нагороди
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня орден «За вірність обов'язку» За захист Республіки Крим
Почесний знак Автономної Республіки Крим «За вірність обов'язку» Заслужений працівник місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим Заслужений будівельник України

Лентун Романович Безазієв (нар. 18 березня 1942, Кримська область) — російський і український державний діяч, політик. Депутат окупаційної влади РФ в так званій Державній раді Криму I скликання з 14 вересня 2014 року.[1]

Депутат Верховної Ради АРК (1998—2002, 2002—2006, 2010—2014).
Заступник голови Ради міністрів АРК (1990—1993, 1998—2002).

Голова Ради представників кримськотатарського народу при президентові України (2013—2014).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1942 року в с. Фоті-Сала Куйбишевського району Кримської області.

В Узбецькій РСР[ред. | ред. код]

  • З 1958 року працював столяром у Самарканді Узбецької РСР.
  • 1964—1965 — служив у ЗС СРСР у Ашгабаті.
  • 1965—1977 — працював майстром, виконробом, головним інженером, начальником управління, керуючим будівельними трестами в Самарканді.
  • 1977—1987 — головний інженер об'єднання «Узтрансспецбуд» (Ташкент), керівник будівельних об'єднань Ташкента.
  • 1987—1990 — заступник голови Ташкентського обласного агропромислового комітету.[2]

У Криму[ред. | ред. код]

  • 1990—1993 — голова Комітету у справах депортованих народів, заступник голови Ради міністрів АРК.
  • 1993—1998 — голова компанії «Крим — Рос».
  • 1998—2002 — заступник голови Ради міністрів АРК в уряді Сергія Куніцина.
  • Депутат Верховної Ради Верховної Ради АРК (1998—2002, 2002—2006, 2010—2014).

Був членом кримського республіканського комітету КПУ, пізніше перейшов у Блок Тимошенко (БЮТ), обраний депутатом Ялтинської міськради від БЮТ.[3][4]

2007 року перейшов до Партії регіонів, виступив з критикою президента Ющенка і його оточення, звинувативши їх у тому, що їм вигідно тримати в напрузі обстановку в Криму, тим самим розпалюючи ворожнечу між кримськими татарами і слов'янами".[5]

Піддав критиці діяльність Меджлісу народу, від якого Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров висунули свої кандидатури у ВРУ за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (НУ-НС), висловився в підтримку партнерства з Росією і проти НАТО.[5]

Безазієв та інший колишній заступник голови Ради міністрів АРК Гафаров (раніше очолював альтернативний Меджлісу «Кримськотатарський блок») закликали підтримати Партію регіонів на парламентських виборах.[5]

2013—2014 — голова Ради представників кримськотатарського народу при президентові України. Після введення до складу Ради опозиційних Меджлісу Безазієва та Васві Абдураїмова представники Меджлісу припинили свою участь у цьому органі.

Депутат окупаційної влади РФ у Криму[ред. | ред. код]

  • 17-18 березня 2014 — депутат окупаційної влади так званої Держради Криму,[6]
  • з 18 березня 2014 — депутат Держради республіки Крим у складі окупаційної влади Росії,
  • з 14 вересня 2014 року — депутат окупаційної влади «держради» першого скликання від партії «Єдина Росія».

Вів перше засідання Держради у вересні 2014 року — як найстарший за віком депутат.[7] Українською прокуратурою АРК звинувачується у державній зраді, у зв'язку з чим оголошено в розшук.[8]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За вірність обов'язку» (так звана «республіка Крим», 13 березня 2015 року) — за «особливі заслуги», виконання службових обов'язків, самовідданість і ініціативу, проявлені на окупаційному референдумі під час анексії Криму Росією[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Безазієв Лентун Романович. crimea.gov.ru. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 14 вересня 2014.
  2. ↑ Кримський вузол. Що призвело до «російської весни»-2014?. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 4 січня 2018.
  3. ↑ Партія регіонів хоче, щоб лідером кримських татар став Лентун Безазієв. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 4 січня 2018.
  4. ↑ Закон про мови відновив історичну справедливість стосовно кримських татар — депутат Безазієв. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 4 січня 2018.
  5. ↑ а б в Лентун Безазієв перейшов на бік Януковича. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 4 січня 2018.
  6. ↑ Верховна Рада АРК перейменований в Державний Рада Республіки Крим
  7. ↑ Кримськотатарське его. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  8. ↑ Прокуратура АРК надала список екс-депутатів ВР Криму, оголошених у розшук (рос.). Центр журналістських розслідувань. 06.08.2015. Процитовано 21 листопада 2017.[недоступне посилання з травня 2019]
  9. ↑ Постанова Президії ГС РК від 13 березня 2015 року № 510-1/15. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 4 січня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безазієв_Лентун_Романович&oldid=40940198