Белканія Север'ян Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Север'ян Павлович Белканія
Народився 17 листопада 1914(1914-11-17)
с. Отобая, Абхазія
Помер 1998(1998)
Вінниця
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність лікар
Alma mater ТДМУ
Науковий ступінь кандидат медичних наук
Військове звання  Капітан
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль Жукова

Белканія Север'ян Павлович (1914 — 1998) — заслужений лікар Української РСР, заслужений залізничник, доцент Вінницького медичного університету, кандидат медичних наук (1961).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Отобая Кутаїської губернії Російської імперії (нині — Абхазія), в селянській родині.

Навчався у 3-му медичному технікумі м. Тбілісі (Грузія). У 1941 році закінчив Тбіліський медичний інститут.

З початком Німецько-радянської війни був призваний до лав РСЧА як командир медико-санітарної роти. Брав участь в обороні Києва, після завершення якої опинився в оточенні. Діставшись Києва, працював у лікувальних закладах міста як цивільний лікар. Надавав медичну допомогу пораненим військовополоненим і цивільному населенню.

Наприкінці 1942 року через скорочення лікарських посад підлягав примусовій відправці до Німеччини. Самовільно залишив Київ і перебрався до Вінниці. Тут знову працював цивільним лікарем, брав участь у діяльності антифашистського підпілля. Після звільнення Вінниці у 1944 році був вдруге мобілізований до війська. Був військовим хірургом, згодом — начальником лазарету 82-ї окремої зенітно-артилерійської бригади. Наприкінці 1945 року демобілізований у званні капітана медичної служби.

Працював лікарем-ординатором хірургічного відділення Центральної залізничної лікарні в місті Києві. З 1951 року — завідувач хірургічного відділення вузлової залізничної лікарні в місті Вінниця.

Поєднував працю хірурга з педагогічною та науковою діяльністю у Вінницькому медичному інституті (на кафедрі хірургії — до самої смерті).

Нагороди й почесні звання[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), Трудового Червоного Прапора і медалями, в тому числі «За бойові заслуги».

«Заслужений лікар України». «Заслужений залізничник».

Почесний громадянин міста Вінниці.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Белкания С. П. «Заворот сигмовидной ободочной кишки». — Киев: Здоров'я, 1983.

Посилання[ред. | ред. код]