Бельгійська антарктична експедиція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бельгійська антарктична експедиція
«Бельжика» біля узбережжя Антарктиди
«Бельжика» біля узбережжя Антарктиди
«Бельжика» біля узбережжя Антарктиди
Країна Бельгія Бельгія
Дата початку 16 серпня 1897
Дата закінчення 5 листопада 1899
Керівник Адрієн де Жерлаш
Маршрут
мапа
Досягнення
Перша експедиція, що зазимувала в межах Південного полярного кола, під час вимушеного дрейфу в Морі Беллінсгаузена.
Відкриття
  • Вперше виконано повний річний цикл астрономічних і метеорологічних досліджень в Антарктиці.
  • Під час дрейфу досягнуто 71°30’ пд. ш.
  • Пройдено протоку Жерлаша
Втрати
22 січня 1898 року впав за борт матрос К.-А. Вінке
5 червня 1898 року помер від сердечного нападу геофізик Е. Данко.

Бельгійська антарктична експедиція (фр. L’expédition antarctique belge, також «Експедиція „Бельжики“», фр. expédition Belgica) — проходила 1897—1899 років у Південному океані. Керівник — Адрієн де Жерлаш, в інтернаціональній команді взяли участь майбутні відомі полярні дослідники Фредерик Кук (США) і Руаль Амундсен (Норвегія). В ході плавання стався незапланований 386-денний дрейф у Морі Беллінсгаузена, попри це, були зроблені річні цикли астрономічних, метеорологічних і магнітних спостережень в Антарктиді.

Історія[ред. | ред. код]

Цілі. Команда[ред. | ред. код]

План антарктичної експедиції барон А. де Жерлаш оголосив 1894 року на засіданні Географічного товариства Бельгії, і отримав помірну громадську підтримку. З 1896 року він отримав урядову субсидію і можливість збирати кошти за передплатою. Глава експедиції отримав можливість відвідати Норвегію, де його головним консультантом став провідний полярник того часу Фрітьйоф Нансен, він же порекомендував в команду молодого штурмана Р. Амундсена. За його порадою було придбано 260-тонне китобійне судно Патрія, перейменоване в «Бельжику». Метою походу було досягнення Південного магнітного полюса, в максимальному наближенні до нього належало висадити чотирьох зимівників з магнітометричним обладнанням, після чого судно постачання повинно було відбути в Ріо-де-Жанейро і забрати берегову команду наступного антарктичного літа[1].

Інтернаціональний склад експедиції включав:

  1. Адрієн де Жерлаш, бельгієць — начальник експедиції.
  2. Жорж Леконт (Georges Lecointe), бельгієць — геофізик, перший помічник командира.
  3. Жуль Мелер (Jules Melaerts), бельгієць — другий помічник командира, лейтенант ВМФ.
  4. Руаль Амундсен, норвежець — штурман «Бельжики».
  5. Генрик Арцтовський, поляк — геолог, океанограф і метеоролог.
  6. Еміль Данко, бельгієць — геофізик.
  7. Еміль Раковіце, румун — біолог, зоолог, ботанік і спелеолог.
  8. Фредерик Кук, США — судновий лікар і фотограф (він же 1909 року заявив, що досяг Північного полюса 21 квітня 1908 року).
  9. Антон Добровольський, поляк — метеоролог.
  10. Анрі Сомерс, бельгієць — старший машиніст.
  11. Макс ван Ріссельберг, бельгієць — другий машиніст.
  12. Луї Мішотт, бельгієць — кок.
  13. Адам Толлефсен, норвежець — матрос.
  14. Людвіг Яльмар Йохансен, норвежець — матрос.
  15. Енгельбрет Кнудсен, норвежець — матрос.
  16. Карл-Август Вінке, норвежець — матрос. Загинув 22 січня 1898, зірвавшись за борт.
  17. Йохан Корен, норвежець — матрос, виконував обов'язки асистента біолога.
  18. Ґустав-Ґастон Дюфур, бельгієць — матрос.
  19. Жан ван Мирло, бельгієць — матрос.

За спогадами Кука, в кают-компанії офіцери спілкувалися між собою французькою, вчені в лабораторії — німецькою, а матросам, набраним з усієї Європи, віддавалися накази сумішшю англійської, німецької, французької та норвезької мов[2].

Хід експедиції[ред. | ред. код]

«Бельжика». Фото з книги А. де Жерлаша Quinze Mois dans l'Antarctique, 1902, стор. 171

Відпливши з Антверпена, «Бельжика» 30 січня 1898 р досягла узбережжя Землі Ґреяма, пройшовши довгим шляхом через Магелланову протоку і протокою, названою на честь судна. Першого ж дня висадки Амундсен здійснив лижний похід по узбережжю острова Ту Гаммок[en] , на думку В. С. Корякіна, — вперше в історії антарктичних досліджень[3]. Південне полярне коло перетнули 15 лютого. 8 березня судно, просуваючись далі на південь, було зупинене льодами, попереду була незапланована зимівля. Дрейф тривав 13 місяців і проходив у районах моря Беллінсгаузена, які до того не відвідувалися людьми через вкрай важку льодову обстановку. Глибини в цих місцях перевищували 1500 м, так що лот не досягав дна[4]. Суднова команда не повинна була зимувати в Антарктиці, тому на борту було лише чотири комплекти полярного одягу, призначених для зимівельної партії. Амундсен запропонував пошити теплий одяг з вовняних ковдр червоного кольору, що були в надлишку на борту. Роботи були розпочаті негайно[5]. З 17 травня по 23 липня тривала полярна ніч, в ході якої збожеволіли двоє матросів (один з них пішов пішки до Норвегії). У житлових приміщеннях «Бельжики» підтримувалася температура нижче точки замерзання води. Виявилося, що було взято мізерну кількість освітлювального гасу, і люди сиділи у темряві. Втім, обстановка на борту не була зовсім безпросвітною: старший помічник Лекуан провів «Великий конкурс жіночої краси»[6] і видавав непристойний рукописний журнал[7].

В умовах розкладення і деморалізації команди спалахнув конфлікт між Жерлашем і Амундсеном. Жерлаш категорично відкидав всі рекомендації норвежця і до червня вже не вставав. Однак існувала угода Жерлаша з Географічним товариством Бельгії, за якою експедиція, незважаючи на всі обставини, повинна залишатися під керівництвом будь-кого з офіцерів-бельгійців. Як наслідок, Амундсен, що став на той час старшим помічником командира, рішуче заявив Жерлашу, що «ніякої бельгійської експедиції для нього більше не існує». Однак він обмовився, що тепер розглядає «Бельжику» не як місце служби, а як звичайнісіньке судно, тому його обов'язком є вивести її з льодів[8]. В автобіографії, опублікованій чверть століття по тому, Амундсен коротко писав, що керівництво експедицією перейшло до нього[9]. Тільки 14 березня 1899 року «Бельжика» вийшла із зони пакових льодів, повернувшись в Антверпен 5 листопада того ж року.

Хід експедиції був описаний Жерлашем у книзі Quinze Mois dans l'Antarctique (1901), яка була відзначена 1902 року премією Французької академії.

  • Фотографії Ф. Кука і А. Жерлаша, зроблені в ході експедиції
  • «Бельжика» під час полярної ночі
    «Бельжика» під час полярної ночі
  • Ф. Кук займається географічними вимірюваннями
    Ф. Кук займається географічними вимірюваннями
  • Р. Амундсен і Е. Кнудсен
    Р. Амундсен і Е. Кнудсен
  • Команда прорубує канал в льодах
    Команда прорубує канал в льодах

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Яковлев, 1957, с. 70.
  2. ↑ Cook, Frederick A. Through the first Antarctic night, 1898—1899: A narrative of the voyage of the «Belgica» among newly discovered lands and over an unknown sea about the South pole. — New York: Doubleday, Page & company, 1909. — Р. 4—5.
  3. ↑ Корякин, 2002, с. 45.
  4. ↑ Корякин, 2002, с. 48.
  5. ↑ Яковлев, 1957, с. 93.
  6. ↑ Корякин, 2002, с. 50.
  7. ↑ Huntford, 1999, с. 87.
  8. ↑ Буманн-Ларсен, 2005, с. 45.
  9. ↑ Амундсен5, 1937, с. 25—26.

Література[ред. | ред. код]

  • Амундсен Р. Собрание сочинений. — Л. : Изд-во Главсевморпути, 1937. — Т. 5.
  • Буманн-Ларсен Т. Амундсен (ЖЗЛ). — М. : Молодая гвардия, 2005.
  • Корякин В. С. Фредерик Альберт Кук. — М. : Наука, 2002.
  • Яковлев А. Руал Амундсен. 1872—1928. — М. : Издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия», 1957.
  • Huntford R. The Last Place on Earth. Scott and Amundsen's Race to the South Pole. — N. Y. : The Modern Library, 1999.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Antarctic Explorers - Adrien de Gerlache. South-pole.com. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 22 вересня 2008.
  • Adrien de Gerlache, Belgica: Belgian Antarctic Expedition 1897–99. Cool Antarctica. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 19 листопада 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бельгійська_антарктична_експедиція&oldid=40879224