Беркевич Леопольд Фомич
| Леопольд Фомич Беркевич | |
|---|---|
| Народився |
27 грудня 1828 Седльці, Царство Польське, Російська імперія |
| Помер |
12 травня 1897 (68 років) Санкт-Петербург |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | астроном, викладач університету |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Одеська обсерваторія |
| Посада | директор |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Нагороди |
 |
Беркевич Леопольд Фомич (27 грудня 1828 — 12 травня 1897) — український і російський астроном польського походження, засновник і перший директор Одеської обсерваторії, професор Одеського університету. Займався небесною механікою, особливо теорією збурень малих планет.
Біографія[ред. | ред. код]
Освіта у Варшаві, Санкт-Петербурзі та Німеччині[ред. | ред. код]
Леопольд Беркевич народився в сім'ї лікаря в місті Сідлеці в Царстві Польському у складі Російської імперії. В 7 років він залишився без батька і виховувався матір'ю[1].
1845 року закінчив гімназію в Любліні, відмінно склав вступні екзамени на Варшавські вчительські курси і на стипендію від Царства Польського був відправлений на навчання до Санкт-Петербурзького університету, а 1849 року закінчив філософський факультет університету, здобувши ступінь кандидата філософії з розряду математичних наук. Був залишений при університеті для підготовки до здобуття професорського звання, але умови його стипендії змусили Беркевича повернутись до Варшави[2].
Він почав роботу у Варшавській обсерваторії на посаді молодшого помічника директора, де він займався метрологічними спостереженнями. Одночасно він працював вчителем хімії та фізики в училищі рабинів, потім викладав геометрію та арифметику в повітовому училищі, а 1857 року став молодшим вчителем математики у Варшавській гімназії[2].
1860 року вийшов у відставку і повернувся до Санкт-Петербургу. Працював в астрономічній обсерваторії Санкт-Петербурзького під керівництвом Олексія Савича та Пафнутія Чебишева. Життєві труднощі змусили Беркевича поступити на державну службу в 1862 році і працювати помічником директора експедиції з перевірки спиртометрів в Департаменті податків і стягнень при Міністерстві фінансів. Однак через три місяці його перевели до Міністерства народної освіти і невдовзі відправили на дворічне стажування до Німеччини. Там він стажувався в астрономів Йоганна Енке, Петера Ганзена, Крістіана Петерса. Став членом Німецького астрономічного товариства і за дорученням товариства обчислив ефемериди астероїда Ніоба на 1863—1864 роки[2].
В жовтні 1864 року він приїхав з-за кордону і склав магістерські іспити, а в березні 1865 року в Санкт-Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію «Дослідження загальної пертурбації планети Юнона, яка відбувається під дією на неї планети Юпітер». Після цього він ще раз був відправлений за кордон для наукової роботи[2].
Астрономічна робота в Одесі[ред. | ред. код]
В 1865—1880 роках Беркевич працював в Одесі в Новоросійському університеті на посаді доцента кафедри астрономії та геодезії. У 1865—1866 навчальному році вів курси зі сферичної тригонометрії (сферичної астрономії) і космографії (загальної астрономії), а з 1866—1867 навчального року — курси теоретичної астрономії (небесної механіки) і практичної астрономії (астрометрії). Також вів в університеті кілька математичних курсів, в тому числі аналітичну геометрію. Займався придбанням астрономічних інструментів для університету, а 1866 року відкрив в університеті кабінет астрономії. Продовжував наукові дослідження, вивчаючи збурення астероїда Юнони[2].
В 1866—1880 роках Беркевич також викладав комерційну арифметику в Одеському комерційному училищі[2].
На початку грудня 1868 року в Новоросійському університеті він захистив докторську дисертацію «Дослідження руху планети Юнона», через п'ять днів був затверджений екстраординарним професором, а в травні 1869 року — ординарним професором кафедри астрономії. Він став першим завідувачем кафедри астрономії Новоросійського університету[2].
Беркевич і університетський архітектор Панталіон Іодко разом зпроєктували Одеську університетську обсерваторію і почали почали її будівництво 1870 року[2] за фінансової підтримки державного казначейства та Одеської міської думи. 15 серпня 1871 року відбулося урочисте відкриття обсерваторії. Беркевич став директором новоствореної обсерваторії та очолював її до 1880 року[3].
На посаді директора обсерваторії Беркевич консультувався з пулковським астрономом Отто Васильовичем Струве про організацію в обсерваторії спектральних і фотометричних спостережень, вивчення змінних зір, визначення положень світил і організацію в обсерваторії служби часу. Поради Струве почали реалізовуватись з приходом до обсерваторії Олександра Кононовича[2].
На пенсії[ред. | ред. код]
В грудні 1982 року вийшов на пенсію за вислугою років, але до кінця навчального року продовжив викладати в університеті. Потім переїхав до Вільнюса, а пізніше до Санкт-Петербурга, де він займався приватною практикою[2].
Помер 12 травня 1897 року в Санкт-Петербурзі (за іншими даними — в Рязані)[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святої Анни 2 ступеня (1870)[2]
- Орден Святої Анни 2 ступеня з імператорською короною (1872)[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Г. Каретников. Основатель обсерватории Л. Ф. Беркевич // Страницы истории астрономии в Одессе, ч. 2. — Одесса, 1995. — С. 7-13.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюvoне вказано текст - ↑ В. Г. Каретніков. Історія Одеської астрономічної обсерваторії (до 145-річчя). Науково-дослідний інститут Астрономічна Обсерваторія. Процитовано 12 травня 2023.