Берковський Владислав Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Берковський Владислав Георгійович
Народився 25 листопада 1977(1977-11-25) (46 років)
місто Одеса
Місце проживання Київ
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Національний університет «Острозька академія»
Галузь економічна історія, історія визвольного руху
Заклад Український культурний фонд
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Відомий завдяки: Виконавчий директор державного Українського культурного фонду
Нагороди Почесна грамота Державного комітету архівів України (2007), Почесна грамота Міністерства культури і туризму України (2008), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2015)
Особ. сторінка facebook.com/poruczik

Владислав Георгійович Берковський (нар.  25 листопада 1977, Одеса)  — дослідник економічної історії України XV—XVII століття, фахівець з державної політики в архівній сфері, джерелознавець, архівіст, кандидат історичних наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 2000 закінчив гуманітарний факультет Національного Університету «Острозька академія» . 1999—2000 — вчитель історії та правознавства в ЗОШ№ 6 та технічній гімназії місто Славута Хмельницької області 2000—2004 — аспірант при кафедрі історії України ОДУ імені І. І. Мечникова.

У 2001—2006 у Польщі навчався у аспірантурі при кафедрі історії XVI—XVIII століття Інституту історії [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, стажувався при кафедрі історії виховання та порівняльної педагогіки Інституту Педагогіки Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, викладав історію України у загальноосвітньому ліцеї імені І. Я. Падеревського в місті Люблін, Польща.

2006 р. при Інституті Історії Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні захистив дисертацію доктора гуманітарних наук «Handel Wołynia od początku XVI do połowy XVII wieku» («Торгівля Волині з початку XVI до середини XVII століття») (науковий керівник — професор Вітольд Клачевський).

У 2006—2009 працює керівником Виставкового центру Державного комітету архівів України та Центральних державних архівів України при Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Київ, Україна).

З 2008 по 2009 — голова науково-методичної ради ЦДАВО України.

У 2010—2015 — директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки (Київ, Україна).

У 2015—2021 — директор Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного (Київ, Україна).

14 червня 2021 року призначений на посаду Виконавчого директора Українського культурного фонду[1].

У лютому 2012 закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком». Магістерська робота — «Аналіз державної політики в архівній сфері України».

З 2010 по 2015 — голова Ради директорів центральних державних архівних установ України.

З 1996 — член Острозького науково-краєзнавчого товариства імені князів Острозьких, з 2006 — Українського Геральдичного Товариства, з 2001 — Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України.

Автор понад 150 наукових праць, в тому числі 1 монографія, 2 підручники, 6 збірників документів.

Праці[ред. | ред. код]

Автор праць:

  • Студії з історії Славутчини / Acta Historica Slavutensis. Vol. I.— К., 2008;
  • Волинська торгівля XVI — першої половини XVII ст. у польській історіографії // Наукові записки Національного університету «Острозька Академія»: Історичні науки. — Острог, 2003. — Вип. 3;
  • Волинь у системі міжнародних торгових відносин кінця XV—початку XVI століття // Rocznik Europejskiego kolegium polskich i ukraińskich uniwersytetów.—Lublin, 2003.—Т. І;
  • Ярмарки Волині як осередки внутрішнього, міжрегіонального та міжнародного ринків України (середина XVI—перша половина XVII ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Дрогобич, 2003. — Вип. VII;
  • Джерела з історії польсько-українських торгових стосунків середини XVI — першої половини XVII ст. (на прикладі Волинського воєводства) // Південний архів. Історичні науки. — Херсон, 2004. — Вип. 16;
  • Кредит і контракт в системі міжнародних та міжрегіональних торгових відносин Волинського воєводства (середина XVI —перша половина XVII ст.) // Український історичний збірник 2004 (Вип. 7). — Київ, 2004;
  • Локальні ринки Волинського воєводства (XVI—першій пол. XVII ст.) // Сангушківські читання.—Львів, 2004;
  • Розвиток системи мір та лічби у середині XVI — першій половині XVII ст. (на прикладі Волинського воєводства) // Записки історичного факультету / Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. Вип. 15. — Одеса, 2004;
  • Handel Wołynia z Lubelszczyzną w XVI i pierwszej połowie XVII wieku // Res Historica. Z dziejów Lubelszczyzny w okresie od XVI do XVIII wieku. — Lublin, 2004. —Zesz.17;
  • Sławuta jako rezydencja książąt Sanguszków od końca w. XVIII do początku w. XX // Zamojsko-wołyńskie zeszyty muzealne. T. II: Twierdzy kresowe Rzeczypospolitej. — Zamość, 2004;
  • Матеріали у фондах архіву Сангушків до дослідження торгівлі Волинського воєводства початку XVII ст. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського.—Т. 10.—К., 2005;
  • Типологія і структура митної системи Волині в кінці XV—першій половині XVII ст. // Вісник Академіїмитної служби України.—Дніпропетровськ, 2006. — № 1 (29);
  • Історія міста Славута від заснування в 1633 до 1863 р. // Місто Хмельницький в контексті історії України. — Хмельницький-Кам'янець-Подільський, 2006;
  • Основні тенденції дослідження історії економіки ранньомодерної Європи // Український історичний збірник 2006 (Вип. 9). — Київ, 2006;
  • Struktury administracyjne komór celnych i mytnych na Wołyniu od XVI do połowy XVII wieku // Nad społeczeństwem staropolskim.—Białystok, 2007.—t. I: Kultura—Instytucje—Gospodarka w XVI—XVIII stuleciu;
  • Rozwój systemów miar na Wołyniu w XVI i pierwszej połowie XVII wieku // Człowiek wobec miar i czasu w przeszłości. — Kraków, 2007;
  • Wołyńsko-gdańskie kontakty handlowe w XVI — pierwszej połowie XVII wieku // Acta historica universitatis Klaipedensis. —Klaipėda, 2007.—Vol. XIV: Baltijos regiono istorija ir kultūra: Lietuva ir Lenkija. Socialin istorija, kultūrologija;
  • Działalność gospodarcza Sanguszków na Wołyniu w XVIII i XIX wieku. Latyfundium sławuckie // Wokół Sanguszków. Dzieje—sztuka—kultura.—Tarnów, 2007.
  • Україна і Литва в XIV—XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] / Відп. ред. Смолій В. А. Авт. кол.: Берковський В. Г., Блануца А. В., Ващук Д. П., Гурбик А. О., Черкас Б. В. [НАН України. Інститут історії України]. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 256 с.;
  • Колективізація та антиколгоспна боротьба на Славутчині: передумови та перебіг подій // Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Хмельницька область. — Кн. 4. — Хмельницький, 2012. — C.174-183
  • «Радянське господарювання» на Славутчині в 1932—1933 рр. // Збереження національної ідеї та національної самосвідомості українського народу в контексті трагічних подій ХХ століття: зб.наук.пр. — Хмельницький: Вид-во ХІ МАУП, 2013. — Вип.VI. — С.17-23
  • Русь і Велике князівство Литовське. Книга з історії для дітей молодшого та середнього шкільного віку. — К., 2014. — 16 С.
  • Золота доба українського лицарства. Військо та зброя. Політика і право. Економіка й торгівля. Персоналії. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. (співавтор)

Археографічні видання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Владислав Берковський вступив на посаду виконавчого директора УКФ (укр.). 14 червня 2021. Архів оригіналу за 26 серпня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ковальчук О. Берковський Владислав Георгійович // Українські історики. Біобібліографічний довідник. — Вип.3. Серія «Українські історики». — К., 2010. — С.12-14;
  • Берковський В. Г. // Напіткін В. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль, 2005. — С. 48;
  • Місто Славута[недоступне посилання]

Посилання[ред. | ред. код]