Бернардино Мей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернардино Мей
італ. Bernardino Mei
При народженні італ. Bernardino Mei
Народження 1615(1615)
Сієна
Смерть 1676(1676)
  Рим
Національність італієць
Країна Папська держава
Жанр релігійний живопис, алегорія
Навчання в Сієні і в Римі
Діяльність художник, гравер
Напрямок бароко
Роки творчості 1625-1669
Покровитель римські банкіри родини Кіджі, папа римський Александр ІІІ
Вплив академізм XVII ст., помірний караваджизм
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Ґетті, Національний музей Швеції і Музей мистецтв Цинциннаті
CMNS: Бернардино Мей у Вікісховищі

Бернардино Мей (італ. Bernardino Mei 1612/1615, Сієна — 1676, Рим) — італійський художник і гравер доби розвиненого бароко

Життєпис[ред. | ред. код]

Місяць і рік народження митця залишаються невідомими. Народився після 1612 року у місті Сієна. Відомі імена батьків — Селія Самоцци та Джироламо ді Аньйоло. Починав працювати художником мініатюр [1]. Серед перших вчителів — сієнський художник Рутіліо Манетті (1571—1639) та Франческо Рустічі, що помер молодим (1600–1625)[2]. Вивчав у рідному місті твори місцевих художників, серед котрих — Рафаелло Ванні, Франческо Рустічі, Джуліано Перччіолі.

1657 року відбув у Рим. Його твори привабили увагу кардинала Фабіо Кіджі, він і сприяв переселенню художника до Рима. Згодом кардинал став папою римським під ім'ям Александр ІІІ.

Виробив художню манеру, надзвичайно наближену до творів майстрів римського академізму. Але знайомство з творами Караваджо та його численних послідовників мало свій вплив і іноді Бернардино Мей полишав академічні і міфологічні сюжети і працював в суворо реалістичній стилістиці ( картина «Шарлатан у Сієні»). Дивним чином серед імперсональних персонажів розміщав фігури реалістичні і індивідуальні. Зміцненню стану у Римі сприяли приятельські стосунки з Лоренцо Берніні, що був художнім диктатором папської столиці, в орбіту послідовників котрого потрапив і Бернардино Мей, тільки в живопису.

В Римі став членом академії св.Луки і в його творах академічної тематики помітні впливи римських майстрів, серед котрих були Маттіа Преті, Андреа Саккі, П'єр Франческо Мола.

Помер у Римі 1676 року.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

« Шарлатан (алхімік ?) із Сієни», що продає ліки, 1656 р.
  • « Шарлатан »
  • « Христос жене торговців з храму »
  • « Алегорія юстиції »
  • « Алегорія миру »
  • « Алегорія перемоги »
  • « Алегорія чистоти »
  • « Олександр Македонський і богині життя Парки ». Художній музей Цинциннаті
  • « Видіння св. Єроніма», приватна збірка
  • « Лікар відкриває причину хвороби Антіоха », Монте деї Паскі, Сієна
  • « Виховання немовляти Геркулеса »
  • « Розп'яття зі св. Франциском Ассізьким і св. Агатою та Богородицею»
  • « Св. Катерина Сієнська»
  • « Бернардо Толомей»
  • « Цар Давид спостерігав за купанням Вірсавії»
  • « Орест убиває Егісфа і Клітемнестру»
  • « Кардинал Роландо Бандінеллі »
  • « Страта на хресті апостола Петра »
  • « Марія Магдалина »
  • « Папа римський Александр ІІІ »
  • « Євангеліст Іван »
  • « Джакомо Сансідоні »
  • « Месса св. Григоія Великого »
  • « Поклоніння пастухів немовляті Христу »
  • « Фортуна »

Галерея[ред. | ред. код]

«Лікар відкриває причину хвороби Антіоха»
  • « Виховання немовляти Геркулеса », бл. 1675 р.
    « Виховання немовляти Геркулеса », бл. 1675 р.
  • « Олександр Македонський і богині життя Парки », бл. 1667 р. Художній музей Цинциннаті
    « Олександр Македонський і богині життя Парки », бл. 1667 р. Художній музей Цинциннаті
  • « Христос жене торговців з храму », бл. 1655 р., Музей Гетті, Каліфорнія
    « Христос жене торговців з храму », бл. 1655 р., Музей Гетті, Каліфорнія
  • « Розп'яття зі св. Франциском Ассізьким і св. Агатою та Богородицею», 1660-і рр., фонд Сієнські музеї
    « Розп'яття зі св. Франциском Ассізьким і св. Агатою та Богородицею», 1660-і рр., фонд Сієнські музеї

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Annalisa Pezzo (Dizionario Biografico degli Italiani)
  2. ↑ Giovanni Rosini, Storia della pittura italiana; Luigi Lanzi was unwilling to hasard a guess as to Bernardino's early master (Lanzi, Storia pittorica dell'Italia dal risorgimento delle belle arti fin presso al fine del XVIII secolo, p. 363).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Carlo Del Bravo, Presentazione di Bernardino Mei in "Pantheon", XXIV, V, 1966.
  • Marco Ciampolini, Bernardino Mei e la pittura barocca a Siena, (catalogo mostra), Firenze 1987
  • Simona Sperindei, Gli anni romani di Bernardino Mei : nuovi documenti sulla sua attività, in Il Museo del Barocco Romano: le collezioni Ferrari, Laschena ed altre donazioni a Palazzo Chigi in Ariccia, a cura di Maria Barbara Guerrieri Borsoi e Francesco Petrucci, Roma 2008, pp. 155-158
  • Simona Sperindei, Un virtuoso tra Siena e Roma: Bernardino Mei (1612-1676), in "Annali della Pontificia Insigne Accademia di Belle Arti e Lettere dei Virtuosi al Pantheon", XI, 2011, pp. 517-530

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернардино Мей

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бернардино_Мей&oldid=41673446