Бернард Ленс III
| Бернард Ленс III | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Bernard Lens III | ||||
 | ||||
| Портрет Бернарда, що належить його сину Пітеру Полу, бл. 1734 | ||||
| Народження |
27 травня 1682 Лондон, Англія | |||
| Смерть | 24 грудня 1740 (58 років) | |||
| Лондон | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Жанр | портретна мініатюра | |||
| Діяльність | художник | |||
| Батько | Bernard Lens IId | |||
| Діти | Peter Paul Lensd[1] | |||
| Роботи в колекції | Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[2], Смітсонівський музей американського мистецтва, Єльський центр британського мистецтваd і Клівлендський музей мистецтв | |||
|
| ||||
 Бернард Ленс III у Вікісховищі | ||||
Бернард Ленс III (англ. Bernard Lens III; 27 травня 1682 — 24 грудня 1740) — англійський художник, відомий в першу чергу своїми портретними мініатюрами. Ленс був придворним мініатюристом королів Георга I і Георга II[3], викладачем ілюмінування принца Вільяма Августа, принцес Марії та Луїзи[4][5], а також консультантом в галузі образотворчого мистецтва серед вищих аристократичних кіл[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Ленс, син меццо-тинто — гравера і вчителя малювання Бернарда Ленса II[6], народився в Лондоні 1682 року і 1698 року став учнем художника, якого називали Стерт. Цілком імовірно, Стертом був гравер Джон Стерт[en], партнер Бернарда Ленса II[3]. Стерт був членом Worshipful Company of Goldsmiths[en], членство в якій фактично давало лише ліцензію на роботу в Лондонському Сіті, а не показник дійсних продажів. У 1704 році Ленс приєднався до нещодавно створеного клубу Троянди і Корони[en], товариства любителів мистецтва, частими відвідувачами якого були Вільям Хогарт і Джордж Вертью[en]. Ленс зарекомендував себе портретним мініатюристом і 1707 року став першим британським художником, який замінив велень, традиційний для мініатюр матеріал, на слонову кістку[3][7]. Складну техніку малювання аквареллю по слоновій кістці винайшла у Венеції Розальба Карр'єра близько 1700 року і вона швидко поширилася в Європі[3]. Стиль Ленса був близький до стилю Кар'єри, хоча Бернард консервативно користувався олівцевими начерками і важкими фарбами, що зменшувало напівпрозорість глазурі на поверхні слонової кістки[3]. Дадлі Хіт і Марджорі Вайсмен відзначили контраст між напівпрозорим, легким зовнішнім виглядом тонів шкіри і твердими, маслянистими драпіровками і фонами[3][4]. Відповідно до моди того часу, за словами Хіта, «Ленс здається був небайдужий до грубого світло-блакитного відтінку в костюмах», який поступався блакитним тонам старих майстрів[4].
Головним конкурентом Бернарда Ленса був Крістіан Фрідріх Цинке[en], який працював з емаллю[7]. Хорас Волпол[en] назвав Бернарда Ленса III «незрівнянним художником-акварелістом»[6] і поскаржився, що його копії робіт великих майстрів «мали всі переваги оригіналів за винятком тривалості»[6]. Дадлі Хіт, навпаки, називав роботи Ленца «жорсткими і непривабливими», і що вони поступалися роботам Лоренца Кросса[4].
Родина[ред. | ред. код]
Бернард Ленс і його дружина Кетрін (у дівоцтві Вудс) мали трьох синів. Всі вони (згідно з Catalogue of Engravers Хораса Волпола, лише двоє молодших[8]) стали плодовитими художниками (за Волполом — «геніальними художниками мініатюри»[8]), але не залишили значного спадку; важко встановити їхнє авторство[3]. Один із синів Бернарда, мініатюрист Пітер Пол (1714—1750), намалював портрет батька, який зберігається в Музеї Вікторії та Альберта[9]. Мініатюристом був і інший син — Ендрю Бенжамін Ленс (1713 — ?)[10]. Згідно з Волполом, найстарший син, Бернард, був клерком[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/436878
- ↑ а б в г д е ж и Aronson, Wieseman, 2006, с. 226.
- ↑ а б в г Heath, 2008, с. 146.
- ↑ Walpole, Vertue, 1786, с. 223—224.
- ↑ а б в Walpole, Vertue, 1786, с. 223.
- ↑ а б A History of the Portrait Miniature. Painting on ivory (англ.). Victoria and Albert Museum. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2015-08-8.
- ↑ а б в Walpole, Vertue, 1786, с. 224.
- ↑ Portrait of Bernard Lens, father of the artist (англ.). V&A Images. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2015-08-8.
- ↑ Portrait of Andrew Benjamin Lens, son of the artist (англ.). V&A Images. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2015-08-8.
Література[ред. | ред. код]
- Aronson, Julie; Wieseman, Marjorie E. Perfect Likeness: European and American Portrait Miniatures from the Cincinnati Art Museum. — Yale University Press, 2006. — P. 226. — ISBN 0300115806, 9780300115802.
- Heath, Dudley. Miniatures. — Lightning Source Incorporated, 2008. — P. 146. — ISBN 1443770035, 9781443770033.
- Walpole, Horace; Vertue, George. A catalogue of engravers: who have been born, or resided in England. — Printed for J. Dodsley, 1786. — P. 223—224.
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |