Бета-кремнієвий ефект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бета-кремнієвий ефект — явище, коли силільна група, що перебуває в бета-положенні відносно карбокатіону, стабілізує його. Стабілізація досягається через гіперкон'югацію порожньої p-орбіталі карбокатіону з сигма-орбіталлю зв'язку Si-C. Необхідною умовою такої взаємодії є антиперіпланарне положення силільної та відхідної груп перед утворенням карбокатіону[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Silicon in Organic Synthesis Colvin, E. Butterworth: London 1981