Библо
| село Библо | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Самбірський район |
| Громада | Добромильська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 414 |
| Площа | 1,33 км² |
| Густота населення | 311,28 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82010 |
| Телефонний код | +380 3238 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′47″ пн. ш. 22°51′32″ сх. д. / 49.64639° пн. ш. 22.85889° сх. д.Координати: 49°38′47″ пн. ш. 22°51′32″ сх. д. / 49.64639° пн. ш. 22.85889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
224 м[1] |
| Водойми | р. Чижка |
| Відстань до районного центру |
43 км |
| Найближча залізнична станція | Боршевичі |
| Відстань до залізничної станції |
2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82042, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Добромиль |
| Карта | |
  Библо | |
 Библо | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Библо́ — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 414 осіб (2001 р.). Орган місцевого самоврядування — Добромильська міська рада.
Розташоване на річці Чижці, за 43 км на північний захід від районного центру.
Село починається присілком (хутором) Твержа, який має історичне походження від оборонної фортеці, заснованої в ΧΙV ст. Крім Твержі, колись до Библа належали тепер неіснуючі хутори Ціщини, Рудки і Кусики.
Назва[ред. | ред. код]
Народні перекази свідчать, що назва пов'язана з переписуванням церковних книг — Біблії. Село тісно пов'язане із давньоруським боярським родом Бибельсьих, які часто фігурують у документах періоду польського завоювання. Поступово рід латинізувався[2] і вимер, ймовірно, збереглись лише його окремі гілки, зв'язок яких із Бибальськими, однак, дискусійний.[3]
Герб[ред. | ред. код]
У ΧΙΧ столітті на гербі села було зображено граблі та косу, що перетинаються, посередині — рогач, вістрями вниз. В місці їх перетину розміщений серп. Така символіка вказує на сільськогосподарський напрям життя селян.
Історія[ред. | ред. код]
В історичних джерелах село Бибель згадується з 1361 р. В написанні під назвою Библо згадується, зокрема, в 1785—1788 рр.
За княжих часів село розташовувалось там, де тепер є Нове Місто. У 1241—1242 рр. під час нападів татар село було знищене. Вціліле населення переселилось на 3 км нижче, і нове поселення назвали теж Библо.
У грамоті датованій 1361 роком король Казимир III підтверджує своєму «слузі» боярину Ходку Бибельському право на володіння селом Библом.[4] Пани Бибельські були власниками сіл Библо та Комаровичі в ΧΙV ст.
Більшість земель села належала родині Прокоповичів. У ΧVΙ столітті територія села належала землевласнику Станіславу Бажі. Після скасування панщини в Австрійській імперії 150 моргів поміщицької землі перейшло до нового пана — Тарнавського. За часів володіння Тарнавських (батька Юзефа, а після його смерті — сина Єжи) був збудований двоповерховий палац з багатим оздобленням та розбитий парк із рідкісними деревами. Зруйнований палац і деякі дерева ще збереглись дотепер. Коли господарство почало занепадати, Є. Тарнавський продав частину земель заможним селянам, а решту — новому пану — Вільку. Вількова родина господарювала на цих землях до 1939 р., а пізніше виїхала.
У 1922 р. в селі засновано читальню товариства «Просвіта». У 1936—1938 рр. збудований Народний дім товариства «Просвіта». В той час організований дитячий садок.
У 1928 р. в селі проживало 707 осіб, серед який було 155 римо-католиків та 15 євреїв.
30 червня 1939 р. село зайняла Червона Армія, був організований тимчасовий уряд місцевої влади. Під час другої світової війни багато селян виїхало на роботи в Німеччину.
Здійснювався національно-визвольний рух. У 1939 р. в село з Перемишля від проводу ОУН був присланий Хробак для підготовки юнаків до військової справи. Одразу організувалось 14 чоловік. З часом кількість зросла до 50 юнаків. Тренування проходили на горі Валок. У неділю вони збирались на пасовищі села на т. зв. «паради» у формі січових стрільців. Ці хлопці не йшли в УПА, а працювали підпільно.
Після війни, 1948 року створений колгосп імені Молотова.
Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]
Найдавніші відомості про церкву відносяться до 1507 року. Є згадки й про монастир. Теперішня церква Воздвиження Чесного Хреста збудована 1825 року. З 1957 до 1989 р. — церква закрита. Станом на 2021 р. церква належить до ПЦУ.
У 2020 р. поруч з історичною церковною спорудою побудовано та освячено церкву Воздвиження Чесного Хреста, вказана церква надежить до УКГЦ.
-
палац пана Тарнавського, с. Библо -
палац пана Тарнавського, с. Библо -
палац пана Тарнавського, с. Библо -
церква Воздвиження Чесного Хреста, 1825 р., ПЦУ, с. Библо -
церква Воздвиження Чесного Хреста, 1825 р., ПЦУ, с. Библо -
Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ, 2020 р., с. Библо -
Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ, 2020 р., с. Библо
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У селі працюють Народний дім та філія центральної районної бібліотеки.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Библо |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в селі Библо. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 29 травня 2022.
- ↑ М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 238—239.
- ↑ Дмитро Дядько: генеалогічний етюд. Збруч (укр.). 2 листопада 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ 17. Казимир, король польський, підтверджує своєму слузі Ходку Бибельському право на володіння селом Бибел. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 січня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Перепис церков і населення Старосамбірщини. 1928 рік»
- Bybło (2), wś, pow. przemyski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 487. (пол.) (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
