Битва під Агордатом (1941)
| Битва під Агордатом | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Східноафриканська кампанія | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Велика Британія |
.svg){kind=small} Італія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Вільям Платт | Луїджі Фруші | ||||||
| Сили | |||||||
| 2 піхотні дивізії; частково Сили оборони Судану (Sudan Defence Force) | 6000-7 000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| ? | 1500—2000 полонених, 14 танків, 43 гармати | ||||||
Битва під Агордатом (26 — 31 січня 1941) — одна з битв східноафриканської кампанії Другої світової війни.
| |||||
Короткий зміст[ред. | ред. код]
21 січня 1941 року італійські війська почали відступ з англо-єгипетського Судану на укріплені позиції по лінії Агордат — Баренту в Еритреї. Відхід прикривався кавалерійськими рейдами, котрі проводили сили Амедео Савойського.
Італійські сили складалися з 10 батальйонів аскарі, батальйону чорносорочечників, кавалерії та загону німецьких матросів, яких війна застала в порту Массауа. Британські сили були розділені на дві групи: індійська 4-та піхотна дивізія і сили оборони Судану наступали через Керу на Агордат, 5-та піхотна дивізія просувалася до Баренту.
Перебіг подій[ред. | ред. код]
26 січня розпочалося інтенсивне бомбардування італійських позицій, а Південноафриканські ВПС знищили на землі більшість італійських літаків на аеродромах в Асмері і Гурі.
29 січня британці захопили гору Кокен, але вона була відбита італійською контратакою.
31 січня завдяки пануванню в повітрі, великій чисельній перевазі і наявності невразливих для італійської артилерії танків «Матильда», британським військам вдалося прорвати італійські оборонні позиції під Агордатом. Отримавши про це звістку, італійські війська, що оборонялися під Баренту, змушено відступили.
Наслідки[ред. | ред. код]
Внаслідок знищення італійських ВПС авіація Великої Британії та її союзників здобула панування в повітрі до кінця всієї Східноафриканської кампанії.
Після битви британські війська перейшли до переслідування італійських сил, але були змушені зупинитися біля річки Барака — підрозділ полковника Орландо Лорендзіні підірвав єдиний міст. Пауза в часі дозволила італійським військам зміцнитися у Керені.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |