Бицюра Леонід Олексійович
Леонід Бицюра | |
---|---|
Леонід Олексійович Бицюра | |
Леонід Олексійович Бицюра | |
Народився |
7 січня 1977 (47 років) Тернопіль, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | СРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність | економіст, правник, громадський діяч |
Alma mater | Західноукраїнський національний університет, Академія адвокатури України, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка і Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського |
Знання мов | українська |
Членство | Національна спілка журналістів України |
Леонід Олексійович Бицюра (нар. 7 січня 1977, Тернопіль, Українська РСР) — український економіст, юрист, громадський діяч, кандидат економічних наук (2020)[1]. Депутат Тернопільських міської (від 2006), обласної (від 2009) рад. Член Союзу юристів України (2006). Член Національної спілки журналістів України (2010). Голова асоціації кінокомісій України (2019—2020)[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Леонід Бицюра народився 7 січня 1977 року у місті Тернополі.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив інститут банківського бізнесу Тернопільської академії народного господарства (1998, нині Західноукраїнський національний університет, спеціяльність — фінанси і кредит), Академію адвокатури України (2007, м. Київ, спеціяльність — правознавство), Тернопільський національний економічний університет (2015, маґістр, спеціяльності — державна служба/світова та європейська інтеграція), Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (2018, маґістр, спеціальність — екологія), Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (2021, маґістр, спеціяльність — громадське здоров'я)[3].
Пройшов стажування у муніципальному управлінні в Бельгії (2007, European Competence ltd, Telenor), США (2013, програма Open World Program), Німеччині (2010—2015, програма Інституту Роберта Шумана), Польщі, Словаччині, Грузії, Угорщині, Азербайджані.
Вільно володіє англійською мовою.
Робота[ред. | ред. код]
Працював головним спеціалістом організаційного відділу Тернопільської районної державної адміністрації (1999), економістом приватного підприємства (2000—2001), головним спеціалістом Тернопільського районного відділу Пенсійного фонду України (2001), головним ревізором-інспектором фінансового управління Тернопільської РДА (2001—2002), маркетологом, економістом (2002—2003), юристом (2003—2006) приватного підприємства.
Від жовтня 2006 — заступник міського голови — керуючий справами виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Від грудня 2010 — заступник міського голови Тернополя.
Від квітня 2014 до серпня 2015 — заступник голови Тернопільської ОДА.
Від листопада 2015 до жовтня 2020 — заступник міського голови Тернополя з питань діяльності виконавчих органів ради.[4]
Нині в Західноукраїнському національному університеті: молодший науковий співробітник (від 2020), старший викладач та в.о. завідувача (від 2022) кафедри екології та охорони здоров'я[5].
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Позапартійний. До 2020[6] член партії «Всеукраїнське об'єднання „Свобода“», заступник голови Тернопільської обласної організації
У 2006 році обраний депутатом Тернопільської міської ради V скликання; голова постійної комісії Тернопільської міської ради з питань дотримання законодавства та взаємодії з правоохоронними органами.
Від 2009 — депутат Тернопільської обласної ради; голова постійної комісії з питань законності та правової політики, здійснення демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Від 2002 року — заступник голови правління Тернопільської громадської організації «Правнича спілка»; 2003 — заступник голови Молодіжної адміністрації з питань економіки при Тернопільській ОДА.
Від 2015 року — голова Тернопільського осередку Союзу юристів України.[7]
Заступник співголови редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Спікер Школи мерів (з 2017), тренер Асоціації міст України (з 2007). Учасник Мережі екологічних менторів громад від Школи лідерів громад (2021).
Член Української кіноакадемії (2017), International Water Association/Міжнародна водна Асоціація.[8] Голова Асоціації кінокомісій України (2019—2021).
Ініціатор та розробник проєктів дослідження та очищення Тернопільського ставу[9][10].
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
«Акценти». Заступник голови ТОДА Леонід Бицюра на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 6 квітня. | |
Телемарафон. Вибір 2015. Леонід Бицюра на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 26 жовтня. | |
Леонід Бицюра, 28 листопада, музей політв'язнів на YouTube // Відеоканал Наталі Чорної. — 2015. — 28 листопада. | |
Леонід Бицюра на YouTube // 1000 причин залишитись в Україні. — 2016. — 28 січня. | |
Про важливе. Леонід Бицюра на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 лютого. | |
Про важливе. Леонід Бицюра на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 березня. | |
«Європа очима українця». Гість: Леонід Бицюра на YouTube // ТТБ. — 2016. — 29 січня. |
Родина[ред. | ред. код]
Одружений, виховує двох дітей.
Доробок[ред. | ред. код]
Автор 10 наукових праць, статей на правові та суспільні теми в тернопільських ЗМІ, зокрема, в газетах «Вільне життя плюс», «Свобода».
- «Віра і воля» (2017, співавтор).[11]
Відзнаки, нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Союзу юристів України «За заслуги» 3-го ступеня (2008).
- «Людина року» (2013, Тернопільщина).[12]
- Почесна відзнака Національної спілки журналістів України (2014).[13]
- Відзнака «За відданість справі» від Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» (2014)[14]
- Пам'ятний знак «За сприяння Військово-Морським Силам України» (2015)[15].
- «Почесний громадянин Батумі» (2016) — перший тернополянин, який удостоївся такого звання.[16][17]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Л. Бицюра, Формування стратегії енергоефективності на підприємстві. — Тернопіль : ЗУНУ, 2020. — 255 с.
- ↑ Леонід Бицюра очолив Асоціацію кінокомісій України. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ З політика у медики: у Тернополі відомий чиновник отримав диплом магістра з громадського здоров'я (фото). Тернополяни – головні новини міста Тернополя та Тернопільської області. Незалежний інформаційний ресурс Тернополяни (uk-ua) . 24 червня 2021. Процитовано 17 жовтня 2022.
- ↑ Виконавчий комітет [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада.
- ↑ Кафедра екології та охорони здоров'я» ЗУНУ — Західноукраїнський національний університет. www.wunu.edu.ua. Процитовано 17 жовтня 2022.
- ↑ Леонід Бицюра: «Моє балотування на посаду мера — це в жодному разі не помста» [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Терміново, 21 вересня 2020 р.
- ↑ Віце-мер Тернополя очолив тернопільських юристів [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Тернополяни. — 2015. — 29 грудня.
- ↑ IWA Connect. iwa-connect.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
- ↑ Шот, М. Мрія тривалістю десятиліття // Урядовий кур'єр. — 2020. —8 липня.
- ↑ Колеснік, Т. Тернопільське озеро перетворюється на болото // Номер1. — 2016. — 7 серпня.
- ↑ Записки Ханаса: про жінок і боротьбу. Записки Ханаса. понеділок, 23 квітня 2018 р. Процитовано 17 жовтня 2022.
- ↑ Садовська, Г. Високі досягнення, ще амбітніші плани / Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2013. — № 17 (1 бер.). — С. 1 — (Людина року-2012).
- ↑ На Бицюру зійшов знак [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // За Збручем. — 2014. — 6 червня.
- ↑ Організатори Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» відзначили Леоніда Бицюру [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Тернопільська ОДА. — 2015. — 27 лютого.
- ↑ Заступнику тернопільського губернатора дали медаль [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Тернополяни. — 2015. — 7 липня.
- ↑ Заступник міського голови Тернополя став почесним громадянином Батумі [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2016. — 29 лютого.
- ↑ Мирослав Салко. Тернопіль — Батумі: співпраця триває [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2016. — 6 березня.
Джерела[ред. | ред. код]
- Левицький В. Бицюра Леонід Олексійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 49. — ISBN 978-966-528-318-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чим планує займатись після звільнення Леонід Бицюра? [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] // TopNews. — 2015. — 17 серпня.
- С. Грибас, Леоніда Бицюру таки звільнили з ОДА. Той каже, що це — було прогнозовано [Архівовано 20 серпня 2015 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 17 серпня.
- Праці Л.Бицюри в інституційному репозитарії бібліотеки ім. Л. Каніщенка ЗУНУ
- Офіційний сайт Західноукраїнського національного університету
|
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 7 січня
- Народились 1977
- Уродженці Тернополя
- Випускники Західноукраїнського національного університету
- Випускники Академії адвокатури України
- Випускники Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
- Випускники Тернопільського національного медичного університету
- Члени НСЖУ
- Українські економісти
- Українські правники
- Українські громадські діячі
- Члени Спілки юристів України
- Депутати Тернопільської міської ради
- Депутати Тернопільської обласної ради
- Випускники факультету банківського бізнесу Західноукраїнського національного університету
- Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина)
- Почесні громадяни Батумі
- Політики Тернополя
- Члени Української кіноакадемії