Бланк Софія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є кандидатом на вилучення.

Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/25 квітня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення.

Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.

До уваги номінатора: Будь ласка, повідомте автора цієї сторінки про номінацію, підставивши шаблон:
{{subst:папв|Бланк Софія Михайлівна|25 квітня 2024}} ~~~~
на його сторінку обговорення.

Адміністраторам: вилучити · залишити · редагувати

Софія Михайлівна Бланк (16 грудня 1945 року, Житомирська область) – українська дослідниця та письменниця (автор 60 книг), рефлексотерапевт, психолог. Проводить експериментальні дослідження на кірліанівському приладі, що базується на "Ефекті Кірліана". Автор терміну "аурологія" (вивчення поняття аури в широкому розумінні).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у ст. Турчинка, нині с. Іршанськ, Житомирська область, Україна. Мати: Гербер Маня Минашевна (1924-2016 рр.), Батько: Епштейн Михайло Борисович (1924-1988 рр.), пройшов війну, був тяжко поранений, комісований в 1945 році. У 1957 - 1961 роках Софія Бланк навчалася у медичному училищі у м. Бердичів Житомирська область, отримала диплом медсестри, потім працювала в районних лікарнях п. Лугіна та Ушомер. У 1968 - 1972 роках навчання у Орловському педагогічному інституті на факультеті Дошкільна психологія та педагогіка. Далі навчалася на курсах альтернативної медицини, народної медицини, мануальної терапії, точкового масажу. 1969 року вийшла заміж за Бланк Бориса Вольфовича. 1980 року народила сина Володимира Борисовича Бланк. У 1995 році емігрували з сім'єю в США м. Нью-Йорк, отримала додаткову кваліфікацію та дипломи з рефлесотерапії та масажу, практикувала альтернативну медицину допомагаючи людям методами рефлесотерапії, літотерапії (лікування камінням), фітотерапією, відновлюючи здоров'я людини за допомогою практики народної медицини, мануальної терапії за методом доктора Н.А. Касьяна, одночасно проводячи кирліанівську зйомку аури, які зверталися за допомогою. На перші зароблені гроші придбала Кирліанівський апарат – прилад для експериментальних досліджень, завдяки якому й проводилася зйомка газорозрядного поля пацієнтів (прилад фірми "Pantheon Research". Знімки виконували на плівці Polaroid 667).

Діяльність[ред. | ред. код]

У 2002 році Конструктор (винахідник - Віктор Рубенович Микиртумов, автор багатьох винаходів та удосконалень) модернізував американську версію кирліанівського приладу, завдяки чому прилад набув можливості реєструвати події у газорозрядному полі людини.

Знімки оновленого приладу, інтенсивніше та яскравіше, демонстрували різні форми газорозрядних скупчень та події у польовому і близько-польовому просторі людини. Стало можливим бачити невідомі досі форми та образи газорозрядного простору, потоки різноманітних енергій!

Кирліанографія відбиває багатогранність зв'язків з видимим і невидимим фізичним зором людини, виходячи з цілісної картини Світу. Знайомство з поняттям «аура», в широкому розумінні, через кірліанографію дає можливість осмислення невидимих подій у середовищі, а отже, розуміння та аналізу для причинно-системної оцінки явищ.

З 1995 року приймала пацієнтів та всіх фотографувала. Зібралася велика картотека, що дозволила з урахуванням аналізу створити узагальнення зображених фактів і подій, тобто здійснити їхній синтез. Ці фотодокументальні матерії та коментарі до них стали основою майбутніх книг та фільмів (вийшло 60 книги та понад 320 відеороликів, що відображають різні напрями досліджень). Характер більшості книг та відео-сюжетів науково-просвітницький.

Книги виходять з 2002 року у різних видавництвах багатьох країн світу.

У 2002 році стала членом Міжнародної Асамблеї світу НДЕАМ (Ноосферна духовно-екологічна Асамблея світу. Стала координатором цієї асамблеї в Америці. Як координатор цієї асамблеї понад 10 років на радіостанціях Америки вела радіо-програму «Вікно в Невидимий Світ».

У 2004 році разом з Аллою Гінзбург у США заснували науково-філософський журнал «Думка» та 6 років була заступником головного редактора.

Софія Бланк є членом співдружності художників-передвижників «Мистецтво натхнення», створеного Володимиром Андрєєвим у США. Є членом Міжнародної Спілки письменників.

Софія Бланк – автор багатьох статей та відеорозмов на сайті Міжнародного пізнавального центру SunGates Center. Учасник багатьох міжнародних форумів та автор публікацій у багатьох науково-просвітницьких та дослідницьких фахових виданнях.

У березні 2019 року Софії Бланк присвоєно звання почесного професора за внесок у експериментальну науку та просвітництво.

Дослідження

Софія знайомить нас із дивовижною добіркою кирліанівських знімків, які документально показують те, що раніше побачити було неможливо. Дослідження Софії Бланк показали, що людина може створювати у своєму навколишньому просторі "високовібраційні" енергетичні поля, або певним чином залучати їх у своє поле та поряд з ним. І це те, що кирліанівські знімки демонструють найбільш переконливо. Чим яскравіший газорозрядний спалах, тим щільніше і яскравіше свічення навколо пальця на кирліанівскому знімку.

Авторка досліджує мінерали, рослини, тваринний світ за допомогою кірліанівської методології, а також їх взаємозв’язки і взаємодію з людиною, експериментально підтверджуючи кожну таку дослідницьку подію відповідним фотознімком.

Нагороди

2008 р. Нагорода "Жінка Феномен" від болгарської Асоціації феноменів.

Нагорода "Гордість людства" від індійського суспільства "Мистецтво життя".

Нагороджена медаллю за внесок у громадську працю та експериментальну науку від ізраїльського Товариства ветеранів та громадських діячів.

Джерела інформації[ред. | ред. код]

https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BA+%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F

Кирліанометрія фізичного поля організмів[ред. | ред. код]

Є реєстрація звуків і є акустичні поля, що виникають при роботі різних органів — аускультація — відома ще за часів Гіппократа і широко застосовується в медицині.Початок дослідження фізіологічних ефектів електричних полів і токів та їх зв'язку з життєдіяльністю організмів було покладено експериментами Луїджі Гальвані та Алессандро Вольта у другій половині XVIII століття. У середині XIX століття завдяки роботам Карло Матеуччі та Емілі Дюбуа-Реймона, запропонувавши концепцію біопотенціалів, ці дослідження увійшли до окремої області знань — електрофізіології.Розвиток електрофізіології привів до виявлення ряду діагностичних методів, заснованих на реєстрації електричних потенціалів, які виявляються або від електричної активності конкретної клітини (внутрішньоклітинна мікроелектродна реєстрація), або від сумарних мембранних потенціалів дії клітинних тканин, що утворюють досліджуваний орган (екстраклітинна реєстрація), або зовнішнім проявом суммарних дифузних клітин. токів між ділянками клітинних мембран з різними електричними потенціалами: електроміографія при дослідженні різних мишців та їх груп, електрокардіографія при дослідженні серця та електроенцефалографія при дослідженні активності головного мозку. Всі ці методи, як правило, є контактними, проте в даний час досліджується діагностична застосовність бесконтактной магнітної енцефалографії, заснованої на магнітних полях, що виникають внаслідок електричної активності мозку. Предметом вивчення в електрофізіології є також активність нервових та інших елементів, їх констеляцій, окремих органів та цілісного організму при дії на них постійного чи змінного струму. В даний час власне електрофізіологія є одночасно методичною базою багатьох розділів фізіології та психології, а також медицини та біофізики.Також давно ведуться роботи, спрямовані на картографування різних полів голови, в основному. З 1983 р. проводять дослідження біофізичних полів, виявлених людьми. Частиною істотної біофізичної поля є електричні та магнітні компоненти.

Організм людини містить в невеликих кількостях радіоактивні речовини, тому за рахунок їх розпаду організм людини постійно вилучає проникаючу радіацію і нейтрино. Групи дослідників проводяться детальні дослідження природного фону від людини. У медицині спеціально вводять в організм невелику кількість радіоактивних з'єднань (не достатньо, щоб отримати природний «фон»), за допомогою апаратури вивчити, як саме введена речовина розподіляється в організмі пацієнта. Електрофізіологи досліджують як функцію окремих біомолекул, пов'язаних з електричними явищами, так і роботу цілих органів (серця, мозку тощо). Клітини живих організмів оточені напівпроникною ліпідною мембраною, що створює різницю концентрацій іонів. Живі істоти активно підтримують цю різницю за допомогою активних енергоємних механізмів задля створення мембранних потенціалів. У мембранах існують білкові канали, які відкриваються у відповідь на певні стимули (хімічні, електричні, температурні, механічні тощо) і генерують пасивні іонні струми за градієнтом концентрації. Зміни різниці потенціалів на мембрані, які викликаються цими струмами, регулюють функцію клітин — від миттєвих змін активності, рухів, захисних реакцій до експресії генів, поділу клітини, Нідерландський фізіолог Віллем Ейнтховен розробив перший електрокардіограф, а український фізіолог Володимир Правдич-Немінський записав першу неінвазивну електроенцефалограмму.

У 1939 році Алан Годжкін і Ендрю Гакслі вперше виміряли прямим методом мембранний потенціал на гігантському аксоні кальмара. Першу сучасну на той момент електрофізіологічну лабораторію організував завідувач кафедри фізіології медичного факультету Київського університету Святого Володимира Василь Чаговець у 1910—1911 роках. Вже за два роки у цій лабораторії Правдич-Немінський зробив перші записи ЕЕГ. З 1935 року цю кафедру (вже у складі Київського медичного інституту) очолив Данило Воронцов, який поглибив дослідження електрофізіології окремих клітин. Учні Воронцова розвинули уявлення про електричні події у різних типах клітин.

Платон Костюк дослідив молекулярні механізми синаптичної передачі між нервовими клітинами, роль кальцієвих струмів у передачі збудження. Разом із своїми співробітниками він відкрив два підтипи потенціалзалежних кальцієвих струмів — високопорогові й низькопорогові.Михайло Шуба вперше описав електричні контакти між окремими міоцитами у гладенькому м'язі, дослідив окремі іонні канали, що викликають зміну мембранного потенціалу міоцитів.Володимир Скок описав різні типи рецепторів і синаптичну передачу у вегетативній нервовій системі.

Важливим електрофізіологічним центром України на початок ХХІ сторіччя залишається Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України.Окремі дослідження проводяться на кафедрах біофізики і фізіології ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету, біологічних факультетів Львівського національного університету, Таврійського національного університету, тощо.

Класичним методом електрофізіології є використання металевих електродів, під'єданих до підсилювача, що дозволяє напряму записувати електричні струми. В залежності від розмірів електродів можна вивчати різні об'єкти, включно з окремими клітинами та частками їх мембран.

В кінці ХХ сторіччя з'явилися барвники, що змінюють інтенсивність флюоресценції в залежності від електричних характеристик близьких до них мембран і частин клітини. Це дозволило електрофізіологам отримувати нові результати при відносній непошкодженності клітин.

За об'єктами дослідження існують такі основні електрофізіологічні методи: • клітинна електрофізіологія — вивчаються струми і потенціали окремих клітин чи навіть ділянок мембрани • електрокардіографія (ЕКГ) — дослідження потенціалів серця • електроенцефалографія (ЕЕГ) — вимірювання потенціалів мозку • електроміографія (ЕМГ) — вимірювання потенціалів м'язів • електроретинографія (ЕРГ) — вимірювання потенціалів сітківки • електрогастрографія (ЕГГ) — дослідження електричної активності шлунку і кишківника

Електрофізіологічні методи[ред. | ред. код]

Електрофізіологічні методи широко використовують у клініці для встановлення діагнозу, а також для лікування пацієнтів. Електрокардіографію використовують для визначення якості проведення збудження у серці, електроенцефалографію — для визначення якості функціонування мозку.Слабкі електричні струми використовують для стимуляції заживлення нервів при ушкодженні. Біоелектричні потенціали — електрична напруга, що виникає в органах, тканинах і окремих елементах клітин тваринних і рослинних організмів у процесі їхньої життєдіяльності. Біоелектричні потенціали зазвичай не перевищують 0,05 — 0,1 вольт.Виявляються біоелектричні потенціали за наявністю струму (так званого струму спокою при пошкодженні тканини і струму дії при збудженні тканини) в провіднику, що сполучає дві ділянки тканини. Пошкоджена або збуджена ділянка тканини при цьому завжди електронегативна. У деяких тканинах (сітківка ока, залозисті тканини) біоелектричні потенціали виявляються при відсутності пошкодження або збудження.Біоелектричні потенціали тісно пов'язані з обміном речовин, особливо з окисними процесами. При їх порушенні біоелектричні потенціали відповідно змінюються. Біоелектричні явища є істотним показником стану процесу збудження, яким супроводжуються всі прояви життєдіяльності організмів. Їх реєстрація є важливим методом вивчення функцій всього організму і окремих його органів як в експерименті, так і в клініці (електрокардіографія та ін.).

Природа біоелектричних явищ та механізм їх виникнення остаточно не з'ясовані.Значний вклад у вивчення біоелектричних потенціалів внесли українські фізіологи Василь Данилевський, Василь Чаговець, Данило Воронцов та інші. Біополе - концепція, за якою існує сукупність полів, утворених організмами та використовують для пояснення явищ. Аура або біополе, як її називають по-іншому, є у всіх живих істот. Аура має свої кольори і відтінки, які безпосередньо залежать від стану живого організму в даний момент часу. На колір аури впливає настрій, самопочуття, а також наявність або відсутність будь-яких захворювань.

Відведення біопотенціалів— варіант розташування електродів при реєстрації біопотенціалів. • Відведення aVF — посилене В. кардіограми, при якому активний електрод розташований на лівій нозі. • Відведення aVL — посилене В. кардіограми, при якому активний електрод розташований на лівій руці. • Відведення aVR — посилене В. кардіограми, при якому активний електрод розташований на правій руці. • Відведення V (син. В. грудне однополюсне) — загальна назва В. електрокардіограми, при якому активний електрод розташований в певних місцях поверхні грудної клітини. • Відведення V1 — відведення V, при якому активний електрод розташований в четвертому міжребер'ї по правому краю грудини. • Відведення V2 — відведення V, при якому активний електрод розташований в четвертому міжребер'ї по лівому краю грудини. • Відведення V3 — відведення V, при якому активний електрод розташований по середині між відведеннями V2 і V4. • Відведення V4 — відведення V, при якому активний електрод розташований в п'ятому міжребер'ї зліва по серединно-ключичній лінії. • Відведення V5 — відведення V, при якому активний електрод розташований в п'ятому міжребер'ї зліва по передній пахвовій лінії. • Відведення V6 — відведення V, при якому активний електрод розташований в п'ятому міжребер'ї зліва по середній пахвовій лінії. • Відведення V7 — відведення V, при якому активний електрод розташований в п'ятому міжребер'ї зліва по задній пахвовій лінії. • Відведення V8 — відведення V, при якому активний електрод розташований в п'ятому міжребер'ї зліва по лопатковій лінії. • Відведення V9 — відведення V, при якому активний електрод розташований в п'ятому міжребер'ї зліва по біляхребтовій лінії. • Відведення VF — В. електрокардіограми по Уілсону, при якому активний електрод розташований на лівій нозі. • Відведення VL — В. електрокардіограми по Уілсону, при якому активний електрод розташований на лівій руці. • Відведення VR — В. електрокардіограми по Уілсону, при якому активний електрод розташований на правій руці. • Відведення біполярне —відведення двохполюсне. • Відведення внутрішньоклітинне — В. при якому електрод розташований всередині досліджуваної клітини. • Відведення інтракардіальні (В. ендокардіальні, В. внутрішньополосні) — В. електрокардіограми серця, при якому одне або два електрода вводять в порожнини серця (за допомогою зонду або під час операцій на відкритому серці). • Відведення по Гольденбергу —В. підсилене. • Відведення грудне однополюсне — див. В. V. • Відведення двополюсне (В. біполярне) — В., при якому обидва електрода розташовані в електричному полі досліджуваного об'єкта. • Відведення двополюсні грудні (син. відведення електрокардіограми по Небу) — В.д., при якому електроди розташовуються на поверхні грудної клітини. • Відведення двополюсне грудні А — В.д.г. при якому електрод встановлений на другому міжребер'ї зліва, а другий — в області верхівкового поштовху. • Відведення двополюсне грудні D — В.д.г. при якому електрод встановлений на другому міжребер'ї зліва, а другий — в області верхівкового поштовху на задню підпахвову лінію. • Відведення двополюсне грудні І — В.д.г. при якому електрод встановлений в області верхівкового поштовху на задню підпахвову лінію, а другий — в області верхівкового поштовху.

Є ефект Кірліана, ефект Кірліан, Кірліанова аура – коронний бар'єрний розряд у газі. Об'єкт попередньо міститься в змінне електричне поле високої частоти (10-100 кГц), при якому між електродом і об'єктом, що досліджується, виникає різниця потенціалів величиною від 5 до 30 кВ. Ефект Кирліана базується на трьох процесах. Перший є іонізацією молекул повітря, зокрема азоту. Другий - утворення бар'єрного розряду між об'єктом та електродом. Третій — електронні переходи з низьких енергетичних рівнів більш високі і навпаки. Ефект подібний до статичного розряду або блискавки і спостерігається як на біологічних об'єктах, так і на неорганічних зразках різної природи.Запропоновано 1949 року краснодарським фізіотерапевтом вірменського походження З. Д. Кирлианом (разом із дружиною У. Х. Кирлиан).Метод був названий на честь вчених, які розробили спосіб фотографування об'єктів, хоча подібні досліди проводились і раніше (Я. О. Наркевич-Йодко та Миколою Тесла) .

Кирліанова фотографія дає інформацію про розподіл електричного поля в повітряному проміжку між об'єктом та реєструючим середовищем у момент розряду. Провідність об'єкта на електрозображення не впливає: формування останнього залежить від розподілу діелектричної проникності, причому результати фотографування змінюються під впливом факторів, як, наприклад, вологість повітря. Відомий вчений і винахідник Нікола Тесла сконструював власний прилад (трансформатор Тесла), за допомогою якого демонстрував на лекціях світіння свого тіла в струмах високої частоти. На початку XX століття ці досліди здобули популярність у наукових колах. Причому фотографії розрядів, зроблені Теслой, виходили не прямим засвіченням фотографічної емульсії, як у дослідах Я. Наркевича-Йодка, а звичайним фотозйомкою . Ефект Кирліана використовується для знаходження прихованих дефектів у металах, а також для експрес-аналізу зразків руд у геології .У сільському господарстві за допомогою ефекту можна перевіряти схожість насіння, відрізняти уражені хворобами рослини від здорових. І якщо у дослідженні рослин ефект Кирліана наукові досягнення має.

Не багато людей ще з самого народження наділені здатністю бачити ауру живої істоти. Деякі люди згадують, що могли бачити біополе в ранньому дитинстві, але з віком ця здатність зникла. Деякі ж протягом усього життя можуть розгледіти ауру людини або іншої живої істоти. Якщо людина вже володіє даром бачення аури, він повинен вміти зчитувати інформацію з квітів, які вони випромінюють. Це дуже важливо, тому що завдяки баченню кольору, можна розпізнати у людини наявність яких-небудь захворювань або станів. Найчастіше, червоні відтінки в аурі говорять про перевтому в організмі людини. Помаранчевий колір завжди символізує позитивну енергетику. Якщо аура має даний відтінок, це говорить про те, що людина відчуває себе добре і сповнена сил.Жовта аура найчастіше присутня у людей, які вирішують складні завдання. Жовтий колір в цьому випадку є показником високого інтелекту. Зелений колір присутній у романтичних людей, які схильні довіряти покликом серця, а не розуму. Такі люди часто піддаються емоціям, і дуже вразливі. Синій колір в аурі людини говорить про здібності людини керувати думками інших людей. Даний відтінок свідчить про те, що в людині знаходиться надприродний дар, який викликаний дуже сильною внутрішньою енергетикою. Така аура говорить про те, що людина з легкістю може допомагати людям. Чорна аура не є природним відтінком. Темна енергія, як і будь-яка інша, відображає людські думки і почуття, нехай і не найпозитивніші або благопристойні. Найпростіше розгледіти ауру, якщо людина або інша жива істота знаходиться на тлі білої або чорної стіни. При цьому необхідно як би використовувати бічний зір, не намагаючись чітко вдивлятися в людини, так як таким способом побачити ауру неможливо. Після декількох хвилин концентрації над головою людини можна помітити неяскраво виражену серпанок, яка в свою чергу і є аурою людини. Спочатку, швидше за все, вийде розгледіти тільки один колір, але з досвідом, можливо навчитися баченню великої кількості різних відтінків. У 2002 році Конструктор (винахідник - Віктор Рубенович Микиртумов, автор багатьох винаходів та удосконалень) модернізував американську версію кирліанівського приладу, завдяки чому прилад набув можливості реєструвати події у газорозрядному полі людини. Знімки оновленого приладу, інтенсивніше та яскравіше, демонстрували різні форми газорозрядних скупчень та події у польовому і близько-польовому просторі людини. Стало можливим бачити невідомі досі форми та образи газорозрядного простору, потоки різноманітних енергій!

З 1995 року приймала пацієнтів та всіх фотографувала. Зібралася велика картотека, що дозволила з урахуванням аналізу створити узагальнення зображених фактів і подій, тобто здійснити їхній синтез. Ці фотодокументальні матерії та коментарі до них стали основою майбутніх книг та фільмів (вийшло 60 книги та понад 320 відеороликів, що відображають різні напрями досліджень). Характер більшості книг та відео-сюжетів науково-просвітницький.

Література[ред. | ред. код]

  • Ogirko Igor V., Kmit Yaroslav M., Blank Sofiya, Mykolyshyn Alina I. Kirlianometry of «Augmented reality» confirmed by Kirlian images to the world - through science Proceedings of the 6th International Scientific and Practical Conference «Scientific Trends and Trends in the Context of Globalization» (September 19-20, 2023). # 171. Umeå, Kingdom of Sweden DOI 10.51582/interconf.19-20.09.2023.015 s.190=222.https://www.researchgate.net/publication/374425827_Kirlianometry_of_Augmented_reality_confirmed_by_Kirlian_images_to_the_world_-_through_science
  • Огірко Ігор В., Кміть Ярослав М., Бланк Софія, Миколишин Аліна І. Кірліанометрія «доповненої реальності», підтверджена світом зображеннями Кірліана - через науку Матеріали 6 Міжнар. наук.-практ Конференція «Наукові тенденції та тренди в умовах глобалізації» (19-20 вересня 2023 р.). # 171. Умео, Королівство Швеція DOI 10.51582/інтерконф.19-20.09.2023.015 с.190-222.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бланк_Софія_Михайлівна&oldid=42395304