Богатирьов Павло Іванович

Богатирьов Павло Іванович
Основна інформація
Дата народження	15 (27) липня 1849
Місце народження	Москва, Російська імперія
Дата смерті	17 (30) січня 1908 (58 років)
Місце смерті	Москва, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія
Професії	співак
Вчителі	Кашперов Володимир Микитовичd
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал

Павло Іванович Богатирьо́в (рос. Павел Иванович Богатырёв; нар. 27 липня 1849, Москва — пом. 30 січня 1908, Москва) — російський оперний (тенор) і камерний співак. Один з провідних співаків свого часу. Сучасники називали його «російським Таманьо».

Біографія

Народився 15 [27] липня 1849(18490727) року в місті Москві (тепер Росія). З 1871 року навчався співу в Московській консерваторії (клас Володимира Кашперова). У 1874 дебютував на сцені Київської опери, де працював протягом одного сезону. З 1876 року співав у Московському загальнодоступному оперному театр. У 1879 році виступав в Києві (антреприза Йосипа Сєтова), Пермі (атреприза П. Медведєва) і Єкатеринбурзі, в 1880 році — в Казані. Впродовж 1880—1885 років — соліст Харківського оперного театру. В Харкові разом з Василем Андрєєвим-Бурлаком організував оперно-драматичну трупу. Співав також на оперних сценах Москви (Большой театр, Опера Мамонтова, Опера Солодовникова та інших), Саратова. Гастролював в Лондоні, Парижі.

В останні роки життя виступав у ресторанах, клубах, міських садах під власний акомпанемент на гітарі. Помер в Москві 17 [30] січня 1908 року.

Творчість

Мав красивий і сильний голос широкого діапазону (вільно брав верхнє ре, легко переборював будь-які тестурні труднощі). Виконав партії:

• Собінін («Життя за царя» Михайла Глінки),
• Синодал («Демон» Антона Рубінтшейна);
• Руальд («Рогнеда» Олександра Сєрова);
• Фауст («Фауст» Шарля Гуно);
• Всеслав («Аскольдова могила» Олексія Верстовського);
• Радамес, Манріко («Аїда», «Трубадур» Джузеппе Верді);
• Рауль, Роберт («Гугеноти», «Роберт Диявол» Джакомо Меєрбера);
• Борис («Гроза» Володимира Кашперова, перше виконання у Харкові).

Один з перших російських співаків, який активно популяризував народні пісні. З 1876 року виконував українські (найвідоміша — «Віють вітри, віють буйні»), російські та іспанські народні пісні (часто співав у дуеті з російським оперним співаком П. І. Чернишовим).

Автор віршів, оповідань та мемуарів, які друкувалися в московській періодичній пресі, зокрема:

• «Кілька слів про російську оперу» (листопад 1898, рукопис) / Театральний музей імені Бахрушина, файл 104, одиниця зберігання 28;
• «На довгому шляху» // Московський листок.-1908.— № 41-50;
• «Записки» // Московський листок.- 1909.— № 2-5.

Література

• Богатырёв Павел Иванович // А — Гонг : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973. — Ствп. 498. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 1). (рос.);
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 75. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Лисенко І. М. Богатирьов Павло Іванович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 217.