Богаєвський Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богаєвський Петро Михайлович
Народився 23 серпня 1866(1866-08-23)
Москва, Російська імперія
Помер 29 січня 1929(1929-01-29) (62 роки)
Софія, Болгарія
Країна  Російська імперія
Діяльність історик, адвокат
Alma mater Юридичний факультет Московського державного університетуd
Заклад Томський державний університет
Імператорський університет Святого Володимира
Q28671177?
Софійський університет Святого Климента Охридського

Петро Михайлович Богаєвський (нар. 23 січня 1866(18660123), Москва — 1 лютого 1929) — правознавець, доктор права (з 1914), професор (з 1906).

Після закінчення у 1891 році юридичного факультету Московського університету він був залишений у ньому професорським стипендіатом. Стажувався в університетах Берліна, Мюнхена, Гейдельберга, Парижа (1898—1901).

Після здачі магістерського іспиту перебував у науковому відрядженні в Женеві (Швейцарія), де вивчав архіви Міжнародного Червоного Хреста (1901—1903).

Працював у Томському університеті приват-доцентом (з квітня 1904 року), виконуючим обов'язки екстраординарного професора кафедри державного права (з березня 1906 року). Протягом 1907—1908 років був на посаді приват-доцента кафедри міжнародного права Московського університету. У вересні 1908 року повернувся до Томського університету.

У жовтні 1912 року його запросили до Київського університету на посаду екстраординарного професора кафедри міжнародного права. Був секретарем юридичного факультету, ординарний професор (з 1914).

Після встановлення радянської влади емігрував у 1920 році до Болгарії. Був на посаді професора кафедри міждержавного і міжнародного приватного права Софійського університету.

Автор праць з міжнародного права. Один із засновників у 1918 році Інституту східних мов у Києві, перетвореного на Український державний Близькосхідний інститут, орієнтованого на підготовку дипломатичних кадрів.

Джерела[ред. | ред. код]