Богородиця Зейтунська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Явлення Богоматері над коптською церквою в передмісті Каїра, місті Зейтун, у 1968 році

Явлення Богородиці у Зейтуні відбувалися з 2 квітня 1968 року по 29 травня 1971 року у місті Зейтун, передмісті Каїра, столиці Єгипту. Богоматір періодично являлася у вигляді світлого образу над куполами церкви[1]. Мільйони єгиптян та іноземців різноманітних віросповідань спостерігали ці явища, які тривали від кількох хвилин до кількох годин[2].

Явлення[ред. | ред. код]

За словами очевидців, починаючи з 2 квітня 1968 року, Діва Марія, з'являлася в різних образах над будівлею храму Пресвятої Діви Марії Коптської православної церкви в Зейтуні, передмісті Каїра[2][3]. Явлення тривали від кількох хвилин до кількох годин й іноді супроводжувалися появою світлових об'єктів, схожих на голубів[4]. Ці явлення бачили мільйони єгиптян та іноземців, зокрема православні, католики, протестанти, мусульмани, юдеї та люди, які не належать до жодної деномінації[5]. Як стверджується, були численні зцілення хворих і сліпих. У результаті, багато людей навернулися до християнства[4].

Патріарх Коптської православної церкви Кирило VI призначив комісію з високопоставлених священиків і архієреїв для розслідування цього питання. Комісію очолював єпископ Григорій, єпископ Вищої школи коптської культури і наукових досліджень. 4 травня 1968 року Патріархія Коптської православної церкви опублікувала офіційну заяву, що підтверджувала явлення[2].

Патріарх Коптської католицької церкви кардинал Стефан I офіційно підтвердив істинність явлень. Він сказав, що, поза всяким сумнівом, явлення Богоматері Зейтунської відбувалися і спостерігалися багатьма коптськими католиками з його пастви, яких він знає і які заслуговують на довіру[3].

Явлення також підтвердили єзуїтський священик отець д-р Генріх Хабіб Айрут, ректор католицької Школи Святої Родини в Каїрі, та священик д-р Ібрагім Саїд, голова протестантського євангелічного духовенства[1].

Черниці з Товариства Священного Серця також стали свідками явлення і направили докладний звіт у Ватикан. В результаті, 28 квітня 1968 року з Ватикану прибули два посланника, які самі спостерігали явлення і направили доповідь Папі Римському Павлу VI (повідомлення в газеті «Al Ahram» від 6 травня 1968)[1].

На рівні єгипетського уряду також була підтверджена істинність явлень Богоматері[1]. Явлення були зняті на відеоплівку і транслювалися єгипетським телебаченням. Вони також були зняті фотографами багатьох газет[6].

Розслідування, проведені поліцією, не могли знайти жодних пояснень цим явищам. В радіусі 24 км не було знайдено жодного пристрою, здатного проектувати зображення на купол храму. Фотографи з незалежних видань висловлювали думку, що подібні явлення не могли бути результатом маніпуляцій[3].

Скептично налаштовані дослідники не можуть знайти переконливих аргументів, що заперечують реальність явлень. Дейл Аллісон (Dale C. Allison) пише:

Я повинен зізнатися, однак, що не знаходжу ніякого пояснення спостереженням Діви Марії в 1968–1969 роках у коптській церкві Св. Марії, в Зейтуні, Єгипет; за повідомленнями, Її бачили десятки тисяч мусульман і християн.
Оригінальний текст (англ.)
I must confess, however, that I am at a loss to explain the 1968-1969 sightings of the Virgin Mary at St. Mary Coptic Church in Zeitoun, Egypt; she was reportedly seen by tens of thousands, both Muslims and Christians.

Dale C. Allison. Resurrecting Jesus[7]

Майкл Керролл називає явлення «незаперечною реальністю»:

незаперечна реальність чогось, що світиться нагорі церкви Діви Марії в Зейтуні
Оригінальний текст (англ.)
the undeniable reality of a luminous something atop the Church of the Virgin in Zeitoun

Michael P. Carroll. The Cult of the Virgin Mary[8]

Коптська православна церква збудувала і освятила два храми на честь Божої Матері Зейтунської (день святкування 2 квітня), одну у Франції та іншу у Відні[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Francis Johnston. When Millions Saw Mary. — ISBN 0-851-72631-3.
  2. а б в Bishop Grigorius. St. Mary's Transfigurations (The Coptic Orthodox Church of Zeitun). — Cairo, 1968.
  3. а б в Pearl Zaki. [1] — Cairo, 1977. Архівовано з джерела 2 лютого 2017
  4. а б Fr. Tadros Y. Malaty. Saint Mary In The Orthodox Concept. — Alexandria, Egypt, 1978. — ISBN 0-908-00007-3.
  5. Nelson, Cynthia (1973). The Virgin of Zeitoun. Worldview Magazine. 16 (9): 5—11.
  6. Dale C. Allison. Resurrecting Jesus: The Earliest Christian Tradition And Its Interpreters. — New York, London, 2005. — ISBN 978-0-567-02900-3.
  7. Michael P. Carroll. The Cult of the Virgin Mary: Psychological Origins. — Princeton, USA, 1992. — ISBN 978-0-691-02867-5.
  8. Pope Shenouda III. [2] — Cairo, Egypt, 1999. Архівовано з джерела 21 жовтня 2016

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Pearl Zaki. Our Lord's Mother visits Egypt in 1968 [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]. — Cairo, Egypt: Dar El Alam El Arabi., 1977. (англ.)
  • Jerome Palmer, O.S.B. Our Lady Returns to Egypt. — San Bernardino, Calif.: Culligan Publications Inc., 1969. (англ.)
  • Francis Johnston. When Millions Saw Mary [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]. — Chulmleigh, Devon EX18 7HL, UK: Augustine Publishing Co., 1980. — ISBN 0-851-72631-3(англ.)
  • Fr. Tadros Y. Malaty. Saint Mary In The Orthodox Concept.[недоступне посилання з червня 2019]. — Alexandria, Egypt: St. George Coptic Church, 1978. — 128 с. — ISBN 0-908-00007-3(англ.)
  • Pope Shenouda III. The Holy Virgin St. Mary [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.]. — Cairo, Egypt: Amba Rueiss, 1999. — 20 с. (англ.)
  • Calamari, Barbara and Sandra DiPasqua. Visions of Mary. — New York: Harry N. Abrams, 2004. — ISBN 978-0-810-95581-3(англ.)
  • Michael P. Carroll. The Cult of the Virgin Mary: Psychological Origins. — Princeton, USA: Princeton University Press., 1992. — 254 с. — ISBN 978-0-691-02867-5(англ.)
  • Youssef G. Kamell, John P. Jackson, Rebecca S. Jackson. A Lady of Light Appears in Egypt. The story of Zeitoun. — Colorado Springs, CO, USA: St. Mark's Avenue Press., 1996. — 304 с. — ISBN 978-1-887-64002-2(англ.)

См. також[ред. | ред. код]