Бойко Віктор Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Віктор Вікторович
Народився 12 квітня 1949(1949-04-12) (75 років)
Кам'янець-Подільський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Alma mater НТУ ДП
Вчене звання професор
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки

Ві́ктор Ві́кторович Бо́йко (нар. 12 квітня 1949, село Велике Залісся Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — український фахівець у галузі геодинаміки вибуху. Доктор технічних наук (1994), професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу «Закономірності хвиле-вихрових процесів у суцільному середовищі».

Наукова діяльність в галузі гірничої справи  та промислової сейсмобезпеки вибухів[ред. | ред. код]

Займається вирішенням проблем наукового, технічного та нормативного характеру, щодо безпечного ведення гірничих робіт при розробці корисних копалин відкритим та підземним способами. Як фахівець по експертизі з вибухової справи  видав близько 160 експертних висновків та виготовив більше 100 науково-обґрунтованих рекомендацій, більшість із яких відносились до аварійних дільниць кар'єрного поля закритих по сейсмонебезпеці. Автор 2-х монографій, більше ніж 130 наукових праць, 25 винаходів і патентів та трьох Державних стандартів України. Включений в «Енциклопедію сучасної України» Нац. акад. наук України, Наук. т-во імені Шевченка. — К.: [б. в.], 2004. — Т. 3: — 10000 прим. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 187.

Біографія[ред. | ред. код]

Віктор Вікторович Бойко народився 12 квітня 1949 року в селі Велике Залісся Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

1973 року закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (нині Національний гірничий університет України). Працював у ньому інженером, молодшим науковим співробітником.

Від 1980 року працював в Інституті геофізики НАНУ: завдудувач сектору, завідувач відділу, старший науковий співробітник відділення геодинаміки вибуху, від 1991 року — директор Спеціального конструкторсько-технологічного бюро.

Від 2001 року — провідний науковий співробітник, завідувач науково-дослідної лабораторії з проблем сейсмічної безпеки технологічних вибухів Інституту гідромеханіки НАНУ.

Освіта та наукові ступені[ред. | ред. код]

  • (1968–1973) — Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема (нині Національний гірничий    університет України), гірничий факультет.
  • (1977–1978) — аспірант Івано-Франківського інституту нафти і газу
  • (1979–1980) — аспірант Інституту геофізики ім. С. І. Сботіна НАН України
  • 1980 — захистив кандидатську дисертацію,
  • (1990–1994) — докторант (пошукач) Київського політехнічного інституту
  • 1994 — захистив докторську дисертацію на тему «Фізико-технологічні основи управління сейсмоанізотропними проявами масових вибухів на кар'єрах України».

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • інженер Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема (нині Національний гірничий університет України) (1973—1976):
  • мол.науковий співробітник Івано-Франківського інституту нафти і газу (1967—1977)
  • старший науковий співробітник відділення геодинаміки вибуху (за конкурсом)Інституту геофізики імені С. І. Суботіна Академії наук УРСР (нині НАН України) (1983–1989).
  • Спеціального конструкторсько-технологічного бюро НАН України: завідувач сектором (1980-   1983), начальник відділу (1989–1991), директор (1991-.1998), головний науковий співробітник (1998–2000), 
  • Інституту гідромеханіки НАН України: 2001-провідний науковий співробітник (за конкурсом), з 2001  — завідувач науково — дослідної лабораторії проблем сейсмічної безпеки технологічних вибухів (ПСБТВ) (за конкурсом).

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Експериментально дослідив сейсмічну дію техногенних вибухів в умовах геолого-тектонічних характеристик земної поверхні території України у межах гранітів Українського кристалічного щита (УКЩ) і вапняків Прикарпатського прогину. Визначив вплив останніх на викривлення ізоліній допустимих сейсмічних хвиль навколо вибуху, як сейсмоанізотропні прояви місцевості, де розташований кар'єр і прилеглі до нього природні та інженерні об'єкти, що охороняються. Дослідив коливання системи «ґрунт-споруда» та визначив вплив частотних характеристик будівель на їх сейсмостійкість у випадку проведення вибухових робіт.Вирішення проблем геоінженерії довкілля в умовах динамічних впливів техногенного походження та проблем наукового, технічного та нормативного характеру, щодо безпечного ведення гірничих робіт при розробці корисних копалин відкритим та підземним способами.

За його участі в Україні та інших країнах СНД

  • створені сейсмобезпечні технології виконання техногенних вибухів у кар'єрах та спеціальних вибухових робіт при руйнуванні шахт пускових установок (ШПУ), будівель і споруд в умовах міста, висотних труб та ін.,
  • визначенні норми сейсмічної безпеки на будівлі в тому числі порушених тріщинами,
  • проведенні досліджень з питань сейсмічної безпеки техногенних вибухів на греблі і гідроспоруди, газопроводи, ЛЕП, каньйони, зсуви, борти кар'єрів, карстові порожнини та ін.,
  • розроблений метод розрахунку сейсмобезпечних параметрів масових вибухів з врахуванням  статичних сил і динамічних дій сейсмовибухових хвиль (СВХ) для забезпечення сейсмостійкості навколишніх наземних будівель і карстових порожнин під ними від проведення кар'єрних вибухів.

Під його керівництвом  були впроваджені сейсмобезпечні технології виконання спеціальних вибухових робіт при знищенні шахт пускових установок (ШПУ) по програмі «Старт-1» (у рамках договору між США та Україною 1997–2001). З 1996 по 2001 роки було знищено понад 100 ШПУ у Хмельницькій, Кіровоградській, Миколаївській областях, розташованих поблизу населених пунктів, а також понад 50 кар'єрам були розроблені рекомендації по сейсмобезпеці в тому числі для дільниць кар'єрного поля, які були призупинені «Дежгірпромнагляд» України  по їх сейсмобезпеці.

Розроблені, під його керівництвом, методи прогнозу і оцінки сейсмічної безпеки вибухових робіт на гірничо-видобувних підприємствах України, які полягають в виділенні із всього швидкоплинного осциляційнного коливального процесу того типу хвиль, який за амплітудно-частотним спектром найбільш наближений до власних коливань  об'єкту, що охороняється і є найнебезпечніший. Цей підхід по суті, являє собою новий самостійний напрямок в галузі промислової сейсміки і який був застосований для виготовлення нормативних документів, які регламентують ведення підривних робіт, на заміну існуючих «Єдиних правил безпеки при вибухових роботах» ще за часів СРСР та СНД і відмінених у 2013 році. Розроблені за його участю ДСТУ 4704:2008 та нові «Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» (НПАОП О.ОО-1.66-13) є арсеналом, який вже зараз визначає стан нормативно-правової документації для обов'язкового виконання всіма міністерствами, відомствами, підприємствами і організаціями, які займаються  підривними роботами в Україні. В складі колективу дослідників, Бойко Віктор Вікторович, за роботу «Закономірності хвиле-вихрових процесів у суцільному середовищі», в цикл яких увійшли приведені вище його дослідження у 2013 році, був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.

Публікації[ред. | ред. код]

Має понад 150 наукових праць, 25 винаходів і патентів та трьох Державних стандартів України, підготовлених особисто та у співавторстві.

Як фахівець по експертизі з вибухової справи  видав близько 160 експертних висновків та виготовив понад 100 науково-обґрунтованих рекомендацій, щодо сейсмобезпечного ведення техногенних вибухів поблизу житлових будівель, греблі і гідроспоруд, газопроводів, ЛЕП, каньйонів, діючих зсувів, населених пунктів з будівлями побудованих на карстовій порожнини та ін.

  • Бойко В. В. Охрана различных обьектов от действия промышленных взрывов // Безопасность труда в промышленности. — М.: Недра. — № 5. — 1984. — С. 57—59.
  • Бойко В. В. Прогнозирование сейсмоэффекта промышленных взрывов в условиях блочного строения гранитов Украины. Сб.научных трудов. Теория и практика совершенствования взрывных работ. — К.: Наукова думка. — 1990. — С. 107—110.
  • Бойко В. В. Разрушающее и сейсмическое действие взрыва заряда ВВ в трещиноватом горном массиве. Сб.научн.трудов «Взрывные работы в промышленном строительстве». — К.: Наукова думка. — 1991. — С. 105—112.
  • Бойко В. В. Метод побудови та управління межами сейсмонебезпечних зон при підривних роботах на кар'єрах України // Проблеми охорони праці в Україні. — 2001. — № 4. — С. 97—104.
  • Бойко В. В., Н. С. Ремез, Т. В. Хлевнюк, Ю. В. Шевченко Динамическое поведение слоистой цилиндрической оболочки в грунтовом массиве при взрывном нагружении. — К.: Акустичний вісник. — 2003. — № 2. — С. 10—16.
  • В. В. Бойко, А. А. Кузьменко, Т. В. Хлевнюк О критериях сейсмической опасности промышленных взрывов. Вісник Національного технічного університету України «КПІ». Серія «Гірництво»: Зб. наук. праць. — № 12. — 2005. — С. 45—52.
  • Бойко В. В., Воротеляк В. Є., Воротеляк Г. А. КузьменкоА. О. та ін. Національний стандарт України. Проведення промислових вибухів. Норми сейсмічної безпеки. ДСТУ 4704:2008. — К.: Держспоживстандарт України, 2009. — 11 с.
  • Бойко В. В., Воротеляк В. Є., Воротеляк Г. А. КузьменкоА. О. та ін. Національний стандарт України. Вибухи промислові. Методи визначення фактичної сейсмостійкості будівель і споруд. ДСТУ 7116:2009. — К: Держспоживстандарт України, 2010. — 6 с.
  • НПАОП О.ОО-1.66-13 Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. — К.: ДП "Редакція журнала. «Охорона праці», 2013. — 359 с.
  • Бойко В. В. Проблеми сейсмічної безпеки вибухової справи у кар'єрах України / Бойко В. В. // — Монографія. — К.: ТОВ «Видавництво Сталь», 2012. — 234 с.
  • Фізичні процеси прикладної геодинаміки вибуху: монографія / В. Г. Кравец, В. В. Коробійчук, В. В. Бойко. — Житомир: ЖДТУ, 2015. — 408 с.

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

З 2008 року — голова державної екзаменаційної комісії по захисту дипломних проектів та магістерських робіт Інституту енергозбереження та менеджера НТТУ «КПІ», з 2010 — професор Інституту енергозбереження та менеджера НТТУ «КПІ».

Підготував 4-х кандидатів наук. 

Науково-громадська діяльність[ред. | ред. код]

Є членом:

  • Міжвідомчої ради з вибухової справи України ,
  • Спеціалізованої вченої ради здобуття вченого ступеня доктора наук при Національному технічному університеті України «КПІ»,
  • Експертної ради ВАК України (1998 ; 2010–2012), ДАК МОН України (2012–2013),
  • Вченої ради ІГМ НАН України.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 675/2014 від 23 серпня 2014 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2013 року». Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 26 серпня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Корецька Л. Ф. Бойко Віктор Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 187. — ISBN 966-02-2682-9.
  • Бойко Віктор Вікторович (Київ) — наукова біографія.
  • Науково-дослідна лабораторія з проблем сейсмічної безпеки технологічних вибухів Інститутут гідромеханіки НАН України