Бойко Леонід Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Леонід Сергійович
Народився 7 грудня 1928(1928-12-07) (95 років)
Чкаловський район, Криворізька округа, Українська СРР, СРСР
Діяльність критик, літературознавець, літературний критик, літературознавець
Галузь літературознавство[1] і літературна критика[1]
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Знання мов українська[1]

Леоні́д Сергі́йович Бо́йко (нар. 7 грудня 1928, село Городище, нині — частина міста Марганець, Нікопольського району Дніпропетровської області) — критик, кандидат філологічних наук.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 7 грудня 1928 року в селі Городище, Нікопольського району, Дніпропетровської області.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Учасник німецько-радянської війни. Нагороджений орденами та медалями.

Автор книжок «Сенс життя людського», «Згусток неспокою», «Пилип Капельгородський. Нарис життя і творчості», «Історико-революційна проза П. Капельгородського», «Подвижник духу» (Документи і факти з життя Бориса Антоненка-Давидовича), «З когорти одержимих» («Життя і творчість Б. Антоненка-Давидовича в літературному процесі XX ст.», один з авторів колективних видань: «Діалектика художнього пошуку. Літературний процес 60-х — 80-х років», «20-ті роки: літературні дискусії, полеміки», «З порога смерті… Письменники України — жертви сталінських репресій», «Історія української літератури XX століття», а також численних статей.

Посилання[ред. | ред. код]


  1. а б в Czech National Authority Database