Болдун Іван Корнійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болдун Іван Корнійович
Народився 22 червня 1918(1918-06-22)
Розльоти, Коропський район, Чернігівська область
Помер 7 грудня 1981(1981-12-07) (63 роки)
Москва, СРСР
Поховання Котляковське кладовищеd
Країна  СРСР
Військове звання старший лейтенант
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Слави III. ступеня

Іван Корнійович Болдун (1918 - 1981) - старший лейтенант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Іван Болдун народився 22 червня 1918 року в селі Розльоти (нині – Коропський район Чернігівської області України) у селянській родині. Здобув початкову освіту, працював у колгоспі. В 1938 Болдун був призваний на службу в Робітниче-селянську Червону Армію. З червня 1941 - на фронтах Німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Центральному та 1-му Білоруському фронтах. У 1943 році вступив до ВКП(б). До вересня 1943 року старшина Іван Болдун командував розвідувальним відділенням 1323-го стрілецького полку 415-ї стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].

У ніч із 26 на 27 вересня 1943 року Болдун переправився через Дніпро у районі хутора Змії Ріпкинського району Чернігівської області та закріпився на західному березі річки. У ході бою за плацдарм зробив кілька рейсів через річку, евакуював поранених бійців у тил, доставляв на позиції батальйону на плацдармі боєприпаси та продовольство[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу генералам, офіцерському, сержантському та рядовому складу Червоної Армії» від 15 січня 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування з форсування річки Дніпро і виявлені при цьому мужність і героїзм» був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 2978[1][2].

Після закінчення війни у званні старшого лейтенанта Болдуна було звільнено в запас. Проживав у Москві, працював старшим майстром на Московському дослідному заводі тугоплавких металів та твердих сплавів. Помер 7 грудня 1981, похований на Котляківському кладовищі[1].

Був також нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, а також поруч медалей. У селищі Короп на Алеї Героїв встановлено пам'ятний знак Болдуну[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Болдун Іван Корнійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 4 (264). — Число 23 (1). — С. 1. Архівовано з джерела 24 вересня 2021. Процитовано 25 травня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Церковный М. Ф., Шиганов А. Д., Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны. — Киев: 1982.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Болдун_Іван_Корнійович&oldid=41337314