Болярський Микола Миколайович
| Болярський Микола Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
2 грудня 1878 Хутір Дерновський Шадринського повіту Пермської губернії |
| Помер |
19 жовтня 1939 (60 років) Вінниця |
| Місце проживання | Вінниця |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Юрівський університет (1906) |
| Галузь | Медицина |
| Заклад | Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова |
| Вчене звання | Професор (1934) |
| Науковий ступінь | Доктор медицини (1910) |
Болярський Микола Миколайович (2 грудня 1878, хутір Дерновський, Шадринський повіт, Пермської губернії — 19 жовтня 1939, Вінниця) — хірург і уролог, ініціатор створення Вінницького медичного інституту, голова Вінницького наукового об'єднання лікарів.
Біографія[ред. | ред. код]
Болярський Микола Миколайович народився на хуторі Дерновському Шадринського повіту Пермської губернії (нині Шадринський район Курганської області) у родині вчителя[1]. У 1898 році, після закінчення із Золотою медаллю гімназії в місті Камишлів, вступив до Юрівського університету (нині Тартуський університет). У 1905 році, під час навчання, зазнав переслідувань за участь у студентському зібранні та був змушений зупинити навчання. Проте на весні 1906 року склав випускні іспити на відмінно.
У 1906 році працює земським лікарем у с. Скороднє Старооскольського повіту Курської губернії. А уже в 1907 році переїжджає в Петроград, де працював в хірургічному чоловічому відділенні Обухівської лікарні аж до 1914 року. Паралельно працює в Інституті експериментальної медицини. Після успішного захисту дисертації у 1910 році М. М. Болярський здобув ступінь доктора медицини.
Під час Першої світової війни очолював Кауфманський шпиталь №1, який у травні 1917 року переїхав у психоневрологічну лікарню м. Вінниці. Працю в шпиталі лікар поєднував з роботою в Пироговській лікарні. Згодом Болярський став головним лікарем та завідувачем хірургічного відділення Пироговської лікарні[2]. За 21 рік перебування на цій посаді встиг налагодити роботу персоналу лікарні, покращити умови перебування хворих і прооперувати понад 35 000 разів.
У 1930 році Болярський став ініціатором створення заочного медичного інституту. У 1932 році інститут відкривається з двома факультетами: лікувально-профілактичним і педіатричним. Через 2 роки інститут перейшов на стаціонарну форму навчання, а Болярський стає першим заступником директора інституту з науково-навчальної роботи, а згодом — першим деканом інституту. М. М. Болярський організував кафедру госпітальної хірургії й очолив кафедру факультетської хірургії[3].
Наукову та педагогічну діяльність М. М. Болярський поєднував з активною громадською позицією. За його ініціативи були створенні Вінницьке наукове об'єднання лікарів й Обласне хірургічне товариство.
19 жовтня 1939 року Микола Миколайович помирає від інфаркту міокарда, спричиненим стресом за пожежу в морфологічному корпусі інституту. Похований перед фасадом хірургічного відділення лікарні ім. Пирогова.
Діяльність[ред. | ред. код]
М. М. Болярський став одним із перших, хто почав застосувати раннє втручання при гострому апендициті; уперше спробував використати коров'ячий ріг як замінник суглобів при переломах.
Починаючи з 1920-х років неодноразово звертається до Всесоюзного товариства хірургів щодо проведення заходів із збереження тіла М. І. Пирогова. М. М. Болярського непокоїли поганий стан забальзамованого тіла М. І. Пирогова й усипальниці. За його ініціативи було розпочато створення Музею-заповідника історії хірургії імені Пирогова.
Наукові праці[ред. | ред. код]
М. М. Болярський — не тільки активний учасник Пироговських, Всесоюзних, українських з'їздів хірургів і засідань наукових товариств, але й автор 58 наукових праць. Серед них[4]:
- «Кишкова непрохідність від аскарид»
- «Статистика раку за даними Вінницької Пироговської лікарні за період від 01.08.1918 до 01.07.1926»
- «Колото-різана рана серця»
- «Пошкодження та поранення печінки»
- «Техніка оперативного лікування сечостатевих нориць за матеріалами Вінницької Пироговської лікарні»
- «Лікування гнійного запалення колінного суглоба травматичного походження»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Антощук К. Ф., Юкальчук М. І. Внесок професора Болярського М. М. у розвиток медицини м. Вінниці і створення Пироговського меморіалу // Вісник морфології № 2 за 2014 рік. Процитовано 04.10.2020.
- ↑ Юрчишина, О. А. (2020). Медична спадщина професора Миколи Болярського. Вінниця - місто послідовників М. І. Пирогова (українська) . Вінниця: Нова книга. ISBN 978-966-382-856-5.
- ↑ Історія кафедри хірургії № 2 Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова [Архівовано 13 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Процитовано 04.10.2020.
- ↑ Юрчишина О. А. До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. Процитовано 05.10.2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гунько П. М., Гайдуков В. А., Мартынова З. С., Фоменко Л. И. Длительное сохранение бальзамированного тела Н. И. Пирогова — уникальный научный эксперимент // Biomedical and Biosocial Anthropology. — 2013. — V. 20. — P. 257.
