Борисенко Михайло Петрович
Михайло Петрович Борисенко | |
---|---|
Народження |
21 серпня 1909 с. Ганнівка-Вирівська, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
Смерть |
28 грудня 1979 (70 років) Тростянець, Сумська область, УРСР, СРСР |
Країна |
Російська імперія СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Рід військ | артилерія |
Роки служби |
1932-1935 1939-1956 |
Звання | Майор |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Миха́йло Петро́вич Борисенко (21 серпня 1909 — 28 грудня 1979) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1944).
Біографія[ред. | ред. код]
Михайло Борисенко народився 21 серпня 1909 року у селі Ганнівка-Вирівська (нині — Білопільський район Сумської області України) у селянській родині. Українець. Після закінчення семи класів школи навчався у автошколі при Центральному інституті праці, працював у Могильов-Подільському РВК Вінницької області.
У 1932—1935 роках проходив службу у Робітничо-селянській Червоній Армії.
Після демобілізації керував колгоспом у Вінницькій області. У 1938 році вступив до ВКП(б).
У 1939 році був повторно призваний до армії.
З квітня 1942 року — на фронтах німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Південно-Західному, Центральному та 2-му Українському фронтах. Брав участь у Сталінградській битві, командуючи танковою ротою, та у Курській битві, будучи помічником начштабу артполку з розвідки.
До березня 1944 року капітан Михайло Борисенко командував 881-м самохідним артилерійським полком 3-го танкового корпусу 2-ї танкової армії 2-го Українського фронту.
Відзначився під час визволення правобережної України[1].
9 березня 1944 року полк Борисенко у районі Умані перегородив німецьким підрозділам шлях до відступу, а потім одним з перших полків прорвався в Умань та завдав противнику великих втрат. Всього ж за січень-березень 1944 року полк Борисенко знищив понад 50 танків, 5 штурмових гармат, 12 батарей протитанкової артилерії, близько двох тисяч солдатів та офіцерів противника.
Брав участь у Яссько-Кишинівській операції.
Після закінчення війни Борисенко продовжив службу у Радянській Армії.
В 1946 році він закінчив курси удосконалення офіцерського складу.
У 1956 році у званні майора Борисенко вийшов у відставку, після чого працював спочатку заступником начальника госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, а потім на Півненковському цукровому заводі.
Проживав у місті Тростянець Сумської області Української РСР. Помер 28 грудня 1979 року, похований на тростянецькому Центральному цвинтарі.
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
13 вересня 1944 року М. П. Борисенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Також нагороджений:
- орденом Леніна
- орденом Червоного Прапора
- 2-ма орденами Червоної Зірки
- медалями
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Борисенко Михайло Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
- Нагородні листи М. П. Борисенка на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979.
- Герои-освободители Черкасщины. — Днепропетровск: Промінь, 1980.
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор.
- Народились 21 серпня
- Народились 1909
- Померли 28 грудня
- Померли 1979
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Майори (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Уродженці Білопільського району
- Радянські командири артилерійських полків у Другій світовій війні
- Герої Радянського Союзу — українці
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Учасники Курської битви
- Учасники Сталінградської битви