Борисов Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисов.
Борисов Михайло Володимирович
рос. Михаил Владимирович Борисов
Народження 16 квітня 1923(1923-04-16)
Наровчизнаd, Мозирський повіт, Білоруська РСР, СРСР
Смерть 16 квітня 2012(2012-04-16) (89 років)
Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Звання підполковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Михайло Володимирович Борисов (рос. Михаил Владимирович Борисов; 16 квітня 1923 — 16 квітня 2012, Ялта[1]) — радянський льотчик, в роки Великої Вітчизняної війни — заступник командира авіаційної ескадрильї 51-го мінно-торпедного авіаційного полку 8-ї мінно-торпедної авіаційної дивізії ВПС Балтійського флоту. Герой Радянського Союзу (6.3.1945)[2], підполковник. Почесний громадянин Мозиря[3] та Ялти[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 квітня 1923 року в селі Наровчизна нині Мозирського району Гомельської області в сім'ї службовця. Білорус. Член КПРС з 1946 року. Закінчив 8 класів, в березні 1941 року — Гомельський аероклуб.

У ВМФ з 1941 року. У 1943 році закінчив Військово-морське авіаційне училище. Служив в авіаційному полку перегонки літаків ВПС ВМФ.

З серпня 1944 року на фронті Великої Вітчизняної війни.

Заступник командира авіаційної ескадрильї 51-го мінно-торпедного авіаційного полку (8-а мінно-торпедна авіаційна дивізія, ВПС Балтійського флоту) лейтенант Михайло Борисов здійснив 17 бойових вильотів, потопив 5 транспортів ворога.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 6 березня 1945 року.

4 травня 1945 року брав участь в атаці на німецький броненосець «Шлезіен»[5].

У 1947 році закінчив Вищі офіцерські курси ВПС ВМФ. З 1960 року підполковник Борисов — в запасі. Проживав в Євпаторії.

З 1966 року проживав в УРСР, в місті Ялті.

Помер 16 квітня 2012 року в свій вісімдесят дев'ятий день народження в Ялті[6]. Похований на Новому цвинтарі в Ялті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Старая Ялта. Герои не умирают. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  2. ↑ Подання про присвоєння звання. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  3. ↑ Сайт міста Мозирь. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  4. ↑ Сайт «Герої країни». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  5. ↑ Спогади Михайла Борисова. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  6. ↑ Повідомлення про смерть. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борисов_Михайло_Володимирович&oldid=36038280