Ботієве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ботієве
Герб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Мелітопольський район
Громада Приазовська селищна громада
Код КАТОТТГ UA23080230050039954
Облікова картка Ботієве 
Основні дані
Засноване до 1836
Населення 1615
Площа 4,137 км²
Густота населення 390,38 осіб/км²
Поштовий індекс 72431
Телефонний код +380 6133
Географічні дані
Географічні координати 46°40′54″ пн. ш. 35°49′59″ сх. д. / 46.68167° пн. ш. 35.83306° сх. д. / 46.68167; 35.83306Координати: 46°40′54″ пн. ш. 35°49′59″ сх. д. / 46.68167° пн. ш. 35.83306° сх. д. / 46.68167; 35.83306
Середня висота
над рівнем моря
18 м
Водойми річка Корсак, Азовське море
Відстань до
обласного центру
165 км
Відстань до
районного центру
45,5 км
Найближча залізнична станція Мелітополь
Відстань до
залізничної станції
48 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ботієве, вул. Тараса Шевченка[1], 59
Карта
Ботієве. Карта розташування: Україна
Ботієве
Ботієве
Ботієве. Карта розташування: Запорізька область
Ботієве
Ботієве
Мапа
Мапа

CMNS: Ботієве у Вікісховищі

Боті́єве (в минулому — Улькон-Сасик-Тогун, Дермендере-1, Цареводарівка) — село в Україні, у Приазовській селищній громаді Мелітопольського району Запорізької області. Населення становить 1615 осіб. До 2020 року — адміністративний центр Ботіївської сільської громади.

Географія[ред. | ред. код]

Село Ботієве розташоване за 165 км від обласного центру та 45,5 км від районного центру, на правому березі річки Корсак, яка через 4 км впадає в Азовське море, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Бабанівка, на протилежному березі — село Строганівка. За 3 км на північ від села пролягає автошлях міжнародного значення М14E58. Найближча залізнична станція Мелітополь (за 48 км).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села Ботієве виявлено останки двох поселень епохи бронзи (III—II тисячоліття до н. е.). В одному з них знайдено залишки поселення скіфської доби (VII—III ст. до н. е.). Поруч знаходяться 10 курганів.

Точна дата заснування села невідома. Однак уже в «Атласі Чорного Моря»[2] автора Манганарі, який було складено в період з 1824 по 1836 роки, село Великий Состон (що є спотвореною назвою села Улькон Сасиктугун, з північнокримського «улькон» — «великий» та «сасиктугун» — «смердюче поле») вказане як велике та з млином. До 1860 року в селі Улькон-Сасик-Тугун проживали переважно кримські татари та ногайці. Проте після Північно-Кримської війни більшість корінного населення села, як і інших сіл Мелітопольського повіту, була змушена емігрувати до Османської імперії.

У 1862 році (за іншими даними — 1861 рік[3][4]) до села починають прибувати болгари-переселенці з Молдови. В цей час село отримує нову назву Цареводарівка, хоча стара назва продовжує вживатися паралельно з новою до кінця XIX століття.

Станом на 1886 рік у колонії Цареводарівка (Улькон-Сасик-Тугун), центрі Цареводарівської волості Бердянського повіту Таврійської губернії, мешкало 1089 осіб, налічувалося 167 дворових господарств, діяли 3 лавки, відбувалися 2 ярмарки на рік та базари[5].

За переписом 1897 року, кількість мешканців зросла до 2434 осіб (1275 чоловічої статі та 1175 — жіночої), з яких 2379 — православної віри[6].

З 24 серпня 1991 року село у складі Незалежної України.

30 червня 2016 року, в ході децентралізації, шляхом об'єднання Ботіївської та Приморсько-Посадської сільських рад утворена Ботіївська сільська громада.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», Ботіївська сільська громада увійшла до складу Приазовською селищною громадою.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приазовського району, село увійшло до складу Мелітопольського району[7].

З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну село перебуває під тимчасовою окупацією російських загарбників.

26 липня 2022 року місцеві жителі тимчасово окупованого Ботієвого знайшли гідне застосування триколорної «ганчірки» — просто викинувши на смітник[8].

Економіка[ред. | ред. код]

Ботіївська ВЕС
  • «Цареводарівка», ПП.
  • Пансіонат «Екскребул»
  • Приватний пансіонат «Кристал-клас»
Докладніше: Ботіївська ВЕС
  • Ботіївська вітрова електростанція, розташована поруч із селом. Встановлена потужність Ботіївської ВЕС становить 200 МВт, будівництво здійснено у дві черги: у грудні 2012 року було запущено 30 агрегатів, у квітні 2014 року — ще 35. Середньорічна генерація на рівні 686 млн кВт/год електроенергії щорічно.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Ботіївська середня загальноосвітня школа (в школі облаштовано музей болгарської культури[9]).
  • Заклад дошкільної освіти.
  • Будинок культури.
  • Лікарня.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Уродженці села:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інформація щодо перейменування об'єктів топоніміки Приазовського району. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2019.
  2. Манганарі. Атлас Черного моря, Капитан 1-го ранга Е.Манганари: с описей произведенных с 1825 по 1836 год. Николаев: Гравирован по высочайшему повелению в Санкт-Петербург: 1841. Архів оригіналу за 21 вересня 2016.
  3. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970 . Стор. 590. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 23 березня 2012.
  4. Карта села Ботієве на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Жителі тимчасово окупованого Ботієва знайшли гідне застосування цієї «ганчірки», 1news.zp.ua, 26 липня 2022
  9. «Гостей з Болгарії здивував рівень болгарської культури в Приазов'я», mv.org.ua
  10. Внаслідок підриву техніки на вибуховому пристрої 17 січня загинув воїн 54-ї бригади Дмитро Бєляєв. Цензор.net. 19 січня 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  11. Прощання із загиблим в АТО воїном. mv.org.ua (рос.). 19 січня 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  12. У Ботієве простились із загиблим воїном АТО, ставши навколішки. mv.org.ua (рос.). 19 січня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  13. Дмитрий Беляев посмертно награжден орденом «За мужество» III степени. Акцент (рос.). 8 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]