Бранка Рауніґ
| Бранка Рауніґ | |
|---|---|
| босн. Branka Raunig | |
| Народилася |
1 січня 1935 Сараєво, Королівство Югославія |
| Померла |
13 червня 2008 (73 роки) Бихач, Унсько-Санський кантон, Федерація Боснія і Герцеговина, Боснія і Герцеговина |
| Країна |
.svg){kind=small} Югославія Боснія і Герцеговина |
| Діяльність | археолог |
| Галузь | археологія |
| Alma mater | Белградський університет |
| Знання мов | хорватська[1][2] |
Бранка Рауніґ (босн. Branka Raunig; 1 січня 1935, Сараєво, Королівство Югославія — 13 червня 2008, Бихач, Унсько-Санський кантон, Боснія і Герцеговина) — боснійська вчена-археолог, дослідниця доісторичної епохи та музейна кураторка.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Бранка Рауніґ народилася в Сараєві 1 січня 1935 року[3]. Перші роки її життя пройшли в Кралеві[4]. Від 1954 до 1958 року вивчала археологію на філософському факультеті Белградського університету. Одним з її викладачів був археолог Бранко Гавела.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після закінчення університету Рауніґ повернулася в Боснію і Герцеговину, де працювала в музеї Пуньє в Бихачі[4]. Саме там, маючи справу з археологічним матеріалом, що стосується племені яподів[en], Рауніґ зацікавилася цим давнім індоєвропейським народом, вивченню якого вона присвятила всю свою подальшу наукову кар'єру[5]. 1963 року Рауніґ перебралася на роботу в Музей регіону Джаково, де продовжила вивчати історію яподів, зосередившись на районі Пуньє. На основі археологічних матеріалів з цього регіону вона написала магістерську дисертацію, яку захистила 1971 року. Від 1987 року і до виходу на пенсію 1998 року Рауніґ займала посаду директора музею Пуньє. 1992 року вона захистила докторську дисертацію з теми мистецтва і релігії племені яподів[6].
Розкопки[ред. | ред. код]
За час своєї наукової кар'єри Рауніґ брала участь у розкопках і писала за їх результатами роботи. До вивчених нею археологічних об'єктів у регіоні належать серед іншого: Црквина-Голубич, Врандук[ru], Под, Градина і Соєнічко, а також ділянка недалеко від Градишки[4]. Рауніґ досліджувала поховання в Джаково і відіграла важливу роль у доведенні наявності там римського поселення[7][8]. Вона також керувала розкопками, в ході яких там виявлено мечеть[9]. Рауніґ цікавилася багатьма аспектами матеріальної культури, так вона провела дослідження кераміки, виявленої в Крчані, яка належить до латенської культури[10]. Вона також досліджувала доісторичну зброю, знайдену в цьому регіоні[11]. Попри те, що основний інтерес Рауніґ стосувався боснійських доісторичних часів, вона також вивчала й середньовічні пам'ятки[12].
Смерть[ред. | ред. код]
Рауніґ померла від пневмонії в Бихачі 13 червня 2008 року[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/70364515
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ d.o.o, OliveBH. Umrla Branka Raunig. infobiro.ba. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 березня 2021.
- ↑ а б в Sjećanje na Branku Raunig (1935-2008). Zemaljski muzej Bosne i Hercegovine (босн.). 13 червня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
- ↑ Španiček, Vatroslav (2017). Kronologija muških grobova japodske kulture tijekom željeznog doba. darhiv.ffzg.unizg.hr (хор.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
- ↑ Raunig, Branka. (2004). Umjetnost i religija prahistorijskih japoda. Juzbašić, Dževad. Sarajevo: Akademija nauka i umjetnosti Bosne i Hercegovine. ISBN 9958-501-32-5. OCLC 155750143.
- ↑ Raunig, Branka (1980). Dva kasnoanticka groba iz okolice Ðakova. Vjesnik Arheoloskog Muzeja U Zagrebu (сербо-хорв.) (12–13): 151—170.
- ↑ Migotti, Branka (2001). Je li rimska Certisija bila na Štrbincima kod Đakova?. Zbornik Muzeja Đakovštine (хор.). 5 (1): 77—96. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Boras, Jelena (18 грудня 2019). Pregled dosadašnjih arheoloških istraživanja u Đakovu - prilog proučavanju urbane matrice srednjovjekovnog i novovjekovnog Đakova. Zbornik Muzeja Đakovštine (хор.). 14 (1): 7—40. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Raunig, B. (22 грудня 1996). Krčana - naselje mlađeg željeznog doba u selu Trnovi u sjeverozapadnoj Bosni. Opvscvla Archaeologica (хор.). 20 (1): 39—69. ISSN 0473-0992. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Raunig, Branka (2002). Slučajni nalazi prahistorijskog oružja iz Bihaćkog polja. Godišnjak Centra za balkanološka ispitivanja (босн.) (32): 267—282. ISSN 0350-0020. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Mekanović, Husein Sejko (2019). Srednjovjekovne crkve Svetog Martina iz Toursa na području općine Velika Kladuša. Bosna Franciscana (босн.) (50): 101—112. ISSN 1330-7487. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Forić, Melisa (2008). Branka Raunig (1935-2008). Godišnjak Centra za balkanološka ispitivanja (босн.) (37): 264—265. ISSN 0350-0020. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
|
