Бранко Лустіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бранко Лустіг
хорв. Branko Lustig
Народився 10 червня 1932(1932-06-10)[3][4][2]
Осієк
Помер 14 листопада 2019(2019-11-14)[1][2] (87 років)
Загреб, Хорватія
·серцева недостатність
Поховання Мирогойське кладовище[5]
Країна  Югославія
 США
Діяльність актор, кінопродюсер
Науковий ступінь доктор наук
Знання мов хорватська і англійська
Роки активності 1955[6]–2019
Magnum opus Список Шиндлера
Конфесія юдаїзм
Нагороди
IMDb ID 0527322

Бранко Лустіг (хорв. Branko Lustig; 10 червня 1932 — 14 листопада 2019) — хорватський кінопродюсер, відомий за те, що отримав премію «Оскар» за найкращий фільм за «Список Шиндлера» та «Гладіатор». Він єдиний, хто народився на території сучасної Хорватії і отримав дві нагороди Оскар[7].

Раннє життя[ред. | ред. код]

Люстіг народився в Осієку, Королівство Югославія, в родині хорватських євреїв. Його батько, Мірко, був офіціантом у кафе Central в Осієку, а мати, Вільма (Гюттер), була домогосподаркою. Дідусь і бабуся Люстіга, на відміну від його батьків, були релігійними, і він регулярно відвідував з ними місцеву синагогу[8][9][10].

Під час Другої світової війни, будучи дитиною, він два роки був ув'язнений в Освенцімі та Берген-Бельзені. Більшість членів його родини загинули в таборах смерті по всій Європі, включаючи його бабусю, яку вбили в газовій камері, а його батька вбили в Чаковеці 15 березня 1945 року. Мати Люстіга пережила Голокост і возз'єдналася з ним після війни[11]. У день звільнення він важив лише 66 фунтів (29,94 кг)[8][12]. Своє виживання в Аушвіці Люстіг приписав німецькому офіцеру, який походив з того самого передмістя Осієка, що й Лустіг. Він випадково почув плач Люстіга і запитав його, хто його батько. Виявилося, що офіцер знав батька Люстіга[13][14].

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Люстіг розпочав свою кінокар'єру в 1955 році як асистент режисера в Jadran Film, державній загребській кіновиробничій компанії[6]. У 1956 році він працював менеджером з виробництва драми Бранко Бауера про Другу світову війну Ne okreći se sine, яка отримала три нагороди «Золота Арена» на кінофестивалі в Пулі 1956 року. Люстіг був менеджером по локації фільму «Скрипаль на даху» (1971)[15]. У 1980-х роках Люстіг працював над мінісеріалом «Вітри війни» (1983) і його продовженням «Війна і спогади» (1988). У 1988 році він переїхав до США[6].

Люстіг отримав свого першого Оскара в 1993 році за постановку «Списку Шиндлера», фільму за мотивами роману Томаса Кеніллі (який, своєю чергою, заснований на реальній історії життя німецького фабриканта, який врятував сотні євреїв під час Другої світової війни). На початку фільму сам Лустіг знявся в ролі метрдотеля нічного клубу. У липні 2015 року Люстіг передав «Оскар» Яд Вашему на вічне зберігання[16]. Свій другий «Оскар» він отримав за епічний фільм «Гладіатор» про боротьбу за владу в імператорському Римі у 2001 році. Інші головні голлівудські фільми, над якими Лустіг працював як продюсер або виконавчий продюсер, включають "Миротворець" (1997), «Ганнібал» (2001) і «Падіння чорного яструба» (2001). У 2008 році Люстіг допоміг заснувати незалежну продюсерську компанію Six Point Films для виробництва «значущих незалежних фільмів, що спонукають до роздумів»[15].

Особисте життя і смерть[ред. | ред. код]

У 1994 році Люстіг отримав від президента Франьо Туджмана орден князя Трпіміра за роботу в кіно[6][17]. У 2008 році він став першим кінематографістом і другим режисером у галузі мистецтва (перед ним був Володимир Назор), якому було присвоєно ступінь почесного доктора Загребського університету[7].

Музей Голокосту в Лос-Анджелесі вшанував Бранко Люстіга разом з Андреасом Майслінгером на його 2-й щорічній вечері 8 листопада 2009 року в готелі Беверлі-Хіллз за його багаторічну прихильність освіті та вшануванню пам'яті Голокосту. Люстіг є почесним президентом і одним із засновників Фестивалю єврейського кіно в Загребі[18]. 16 вересня 2010 року йому було надано звання почесного громадянина Осієка[19].

Люстіг відсвяткував свою бар-міцву 2 травня 2011 року в Аушвіці, перед бараком № 24а. У 13-річному віці він пропустив свій обряд посвячення, тому що на той час був ув'язненим у тому самому бараку, його депортували з Осієка, коли йому було десять років[9]. Церемонія бар-міцви відбулася під час освітнього туру March of the Living Польщею та Ізраїлем для старшокласників.

Люстіг помер у Загребі 14 листопада 2019 року у віці 87 років[20][21][22][23].

Життя Люстіга згадувалося в некрологовій програмі BBC Radio 4 Last Word у грудні 2019 року[24].

Фільмографія[ред. | ред. код]

рік Назва Роль Примітки
1962 рік Козара U oci ranjeni Njemac [25]
1975 рік Anno Domini 1573 Доносилач круне за погублення [25]
1984 рік Мемед, мій яструб Тюремна охорона [25]
1993 рік Список Шиндлера Нічний клуб Maitre d' [25]
1997 рік Миротворець Людина з пуделем (фінальна роль у фільмі)[25]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Croatian-Born Movie Producer Branko Lustig Dies
  2. ↑ а б в Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #106199113X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Filmportal.de — 2005.
  5. ↑ https://www.gradskagroblja.hr/trazilica-pokojnika/15
  6. ↑ а б в г Hollywoodska večer za Branka Lustiga. Vjesnik (хор.). Архів оригіналу за 28 May 2009. Процитовано 10 липня 2008.
  7. ↑ а б Penić, Goran. Oskarovac predavač na Akademiji. Jutarnji list (хор.). Архів оригіналу за 11 July 2008. Процитовано 10 липня 2008.
  8. ↑ а б Moj put od logora do Hollywooda. Gloria (хор.). Архів оригіналу за 6 October 2011. Процитовано 21 грудня 2010.
  9. ↑ а б S Oscarovcem Lustigom na bar micvi u Auschwitzu: Mazel tov, Branko!. Jutarnji list (хор.). Архів оригіналу за 10 May 2011. Процитовано 8 травня 2011.
  10. ↑ Sandomir, Richard (21 листопада 2019). Branko Lustig, 87, Dies; Holocaust Survivor Turned Film Producer. The New York Times.
  11. ↑ Flax, Peter; Baum, Gary; Roxborough, Scott; Guthrie, Marisa; Lewis, Andy (16 грудня 2015). Hollywood's Last Survivors of the Holocaust share their stories. The Hollywood Reporter. Процитовано 16 грудня 2015.
  12. ↑ U Hollywoodu održana večer posvećena Branku Lustigu. Jutarnji list (хор.). Архів оригіналу за 28 May 2009. Процитовано 10 липня 2008.
  13. ↑ Branko Lustig: Plakao sam Hrvatski (Crying in Croatian) на YouTube, Nova TV Interview, October 2010.
  14. ↑ Branko Lustig: 'Logorovao sam s Annom Frank'. Dnevnik.hr (хор.). 22 травня 2009. Архів оригіналу за 26 March 2017. Процитовано 26 березня 2017.
  15. ↑ а б Branko Lustig. www.cinema.com. Архів оригіналу за 26 August 2006. Процитовано 20 серпня 2006.
  16. ↑ Branko Lustig, 'Schindler's List' Producer, Donates Oscar to Yad Vashem. NBC News. Архів оригіналу за 22 July 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
  17. ↑ Odluka o dodjeli Ordena kneza Trpimira. narodne-novine.nn.hr. Процитовано 10 лютого 2020.
  18. ↑ Festival Židovskog filma Zagreb. www.jff-zagreb.hr (хор.). Архів оригіналу за 1 June 2011. Процитовано 9 червня 2011.
  19. ↑ Branko Lustig primio priznanje počasnog građanina grada Osijeka. Osijek.hr (хор.). 16 вересня 2010. Архів оригіналу за 4 October 2011. Процитовано 16 травня 2011.
  20. ↑ UMRO BRANKO LUSTIG Dvostruki dobitnik Oscara napustio nas je u 88. godini - Jutarnji List. www.jutarnji.hr. 14 листопада 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  21. ↑ "Schindler's List" Producer Branko Lustig Dies at 87. The New York Times (амер.). 14 листопада 2019. ISSN 0362-4331. Процитовано 14 листопада 2019.
  22. ↑ "Schindler's List" producer Branko Lustig dies at 87. ABC News (англ.). Процитовано 14 листопада 2019.
  23. ↑ Branko Lustig, Oscar-Winning Producer of 'Schindler's List' and Holocaust Survivor, Dies at 87. The Hollywood Reporter. 14 листопада 2019.
  24. ↑ Presenter: Matthew Bannister; Contributor: Michael Goldfarb; Producer: Neil George (22 December 2019). Last Word: Kenny Lynch OBE, Chris Moncrieff CBE, Kate Figes, Branko Lustig. Last Word. На 13:35 хвилині. BBC. BBC Radio 4.
  25. ↑ а б в г д Branko Lustig. IMDb. Процитовано 26 квітня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бранко_Лустіг&oldid=42428148