Бригади Окремих підрозділів міліції Сербської Країни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор Сербської Країни

Бригади Окремих підрозділів міліції Сербської Країни ( серб. Бригаде Посебних јединица милиције Српске Крајине) — воєнізовані формування, що складалися з восьми бригад, завданням яких був контроль лінії фронту і тилу після демобілізації частин Територіальної оборони. Існували в Сербській Країні навесні-восени 1992 року. Після військової реформи в Країні були розпущені, а їх особовий склад перейшов в армійські частини.

Історія[ред. | ред. код]

2 січня 1992 року Хорватія і Югославська Народна Армія підписали Сараєвське перемир'я. Подальше врегулювання конфлікту мало відбуватися на основі плану спеціального представника Генерального секретаря ООН Сайруса Венса з миротворчої місії в Югославії. Одним із пунктів плану Венса була демобілізація Територіальної оборони Сербської Країни і вивід із її території югославських частин[1].

28 квітня 1992 року начальник Генерального штабу СФРЮ генерал Добра Аджич видав наказ про реформування Територіальної оборони РСК, демобілізацію її підрозділів і створення восьми бригад Окремих підрозділів міліції (ОПМ). Завданням нових з'єднань була охорона лінії фронту і прикордонний контроль. Фактично, югославське командування обходило положення «плану Венса», який забороняв наявність армійських частин у РСК, але дозволяв існування міліцейських формувань із легкою стрілецькою зброєю. За задумом югославського Генштабу, бригади ОПМ повинні були прикрити РСК в разі атаки з боку хорватської армії [1].

Формування бригад ОПМ почалося безпосередньо після отримання наказу генерала Аджича. Згідно з планом, його мали завершити до 30 червня 1992 року. Незважаючи на наказ Аджича підпорядкувати бригади ОПМ Міністерству оборони РСК, контроль над ними було передано МВС.

Для командування бригадами в МВС Сербської Країни було створено Управління ОПМ. Його очолив генерал-майор Борисав Джукич, який, відповідно, був командувачем ОПМ[2].

Бригади приступили до виконання завдань у липні 1992 року. Згідно з організаційно-штатною структурою, чисельність кожного з'єднання повинна була становити 3000 чоловік, але в дійсності вона могла бути більша або менша. В ряді випадків через брак особового складу в підрозділи залучали бійців демобілізованих частин або службовців МВС[3]. Склад бригад був різним. У кожному з'єднанні були штаб, спеціальний батальйон, кілька охоронних і прикордонних батальйонів, різні роти і взводи. Безпосередньо охорона кордону була покладена на прикордонні батальйони. У кожному було декілька прикордонних рот, які, в свою чергу, ділилися на відділення міліції. Зона контролю кожної бригади була поділена на прикордонні сектори[4].

Особовий склад бригад ОПМ проходив підготовку в трьох навчальних центрах: в Книні, Слуні та Ердуті[4].

Бригади ОПМ мали такі нумерацію і дислокацію: 75-та в Книні, 79-та в Корениці, 80-та у Войничі, 83-та в Петрині, 85-та в Окучанах, 87-та в Вуковарі, 90-та в Білому Манастирі, 92-та в Бенковаці[5][6].

У Північній Далмації і Східній Славонії було по дві бригади, в той час як у Ліці, Кордуні, Банії і Західній Славонії — по одній. Деякі з них, крім стрілецької зброї, мали також бронетранспортери М-60, БРДМ-2, БОВ. Участь даних з'єднань у бойових діях обмежилася перестрілками і обстрілами на лінії зіткнення. Крім того, частина особового складу бригад ОПМ була задіяна в операції «Коридор 92» в Боснії і Герцеговині, де підтримувала наступ Війська Республіки Сербської. Зокрема, зі складу 85-ї бригади ОПМ і спеціального підрозділу з міста Окучани в червні-липні 1992 року в операції взяли участь 168 бійців. А зі складу 79-ї бригади ОПМ в боях у Посавині брали участь 76 осіб[7].

Бригади ОПМ були розформовані в ході військової реформи в РСК 1992 року, їх особовий склад перейшов у нові з'єднання[8].

Список бригад[ред. | ред. код]

Найменування Командувач Місце дислокації штабу Область Пр.
75-та бригада Милорад Радич (серб. Милорад Радић) Книн Північна Далмація [5] [4]
79-та бригада Мілош Цветичанин (серб. Милош Цвјетићанин) Корениця Ліка [5] [4]
80-та бригада Мілі Новакович (серб. Миле Новаковић) Войнич Кордун [5] [4] [9]
83-тя бригада Станко Летич (серб. Станко Летић) Петриня Банія [5] [4]
85-та бригада Миланко Бабич (серб. Миланко Бабић) Окучани Західна Славонія [5] [4]
87-ма бригада Божидар Кошутич (серб. Божидар Кошутић) Вуковар Східна Славонія, Бараня і Західний Срем [5] [4]
90-та бригада Райко Новакович (серб. Рајко Новаковић) Білий Манастир Східна Славонія, Бараня і Західний Срем [5] [4]
92-га бригада Момчило Богунович (серб. Момчило Богуновић) Бенковаць Північна Далмація [5] [4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Милиция Сербской Краины против полиции и армии Хорватии, 2018, с. 72.
  2. ↑ Новаковић, 2009, с. 286.
  3. ↑ Милиция Сербской Краины против полиции и армии Хорватии, 2018, с. 74.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Милиция Сербской Краины против полиции и армии Хорватии, 2018, с. 73.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Новаковић, 2009, с. 286—287.
  6. ↑ Sekulić, 2000, с. 35.
  7. ↑ Милиция Сербской Краины против полиции и армии Хорватии, 2018, с. 76.
  8. ↑ Милиция Сербской Краины против полиции и армии Хорватии, 2018, с. 77.
  9. ↑ Кордун: од Војне границе до Републике Српске Крајине 1881—1995., 2018, с. 578.


Література[ред. | ред. код]

  • Новаковић Коста. Кнински гарнизон. — Београд; Книн : Српско културно друштво Зора, 2015. — 307 с. — ISBN 978-86-83809-81-3.
  • Новаковић Коста. Српска Краjина: (успони, падови уздизања). — Београд; Книн : Српско културно друштво Зора, 2009. — 602 с. — ISBN 978-86-83809-54-7.
  • Кордун: од Војне границе до Републике Српске Крајине 1881—1995 / Павловић М. — Београд : Институт за савремену историју, 2018. — 750 с. — ISBN 978-86-7403-227-5.
  • Sekulić M. Knin je pao u Beogradu. — Bad Vilbel : Nidda Verlag, 2000. — 295 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бригади_Окремих_підрозділів_міліції_Сербської_Країни&oldid=38008806