Будинок Крайового уряду Буковини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок крайового уряду
Країна: Україна Україна
Місце розташування: м. Чернівці
вул. Омеляна Поповича, 2
Географічні координати: 48°17′13″ пн. ш. 25°56′04″ сх. д. / 48.286876° пн. ш. 25.934488° сх. д. / 48.286876; 25.934488
Тип будівлі: адміністративна будівля, резиденція
Архітектурний стиль: пізній класицизм
Архітектор: Ґустав Фрітш, фон Глаубітц
Будівник: Антін Павловський
Початок будівництва: 1871
Завершення будівництва: 1873

Будинок крайового уряду Буковини — адміністративна будівля в Чернівцях, споруджена у XIX столітті як резиденція президента Герцогства Буковина та офіс крайового уряду[1].

Архітектурні особливості[ред. | ред. код]

Кам'яницю було споруджено протягом 18711873 років на краю тогочасної пл. Франца Йосифа в стилі пізнього класицизму. Нині розташована в Чернівцях по вул. Омеляна Поповича, 2[1].

Будівництво здійснювалось під керівництвом старшого будівельного радника Антона Павловського, а також архітекторів фон Глаубіца та Густава Фрітша[2].

За деякими даними до проектування будівлі також був причетний Йозеф Главка[3].

Спочатку будівлю збудували триповерховою. Споруду було прикрашено картушами, капітелями та консолями. Фронтон вінчала композиція з гербом Австро-Угорщини з двома грифонами обабіч.

Під час реконструкції, яку проводили після пожежі (1905), було добудовано четвертий поверх. Протягом 19061908 років будівлю було електрифіковано та встановлено ліфт.

Всередині приміщення прикрашено кількома вітражами, один з яких — «Полювання на ведмедя» — створений відомим художником-монументалістом Альфредом Оффнером.

З тильної сторони споруди було розбито невеличкий сквер з ландшафтним дизайном та альтанкою.

Див. Сквер за Будівлею крайового уряду Буковини [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.]

Розпорядженням представника Президента України від 18 лютого 1987 року за № 30[4] будівлю віднесено до пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення, та присвоєно охоронний № 43/Чв.

Історія будівлі[ред. | ред. код]

Після виокремлення Буковинського округу зі складу Королівства Галичини та Володимирії було створено Герцогство Буковина зі статусом коронного краю, а також сформовано відповідні регіональні владні інституції — крайові президент, уряд тощо. У приміщенні окружної управи забезпечити їх нормальну роботу було практично неможливо. У зв'язку з цим було прийнято рішення збудувати нову адміністративну будівлю в Чернівцях для розміщення резиденції президента Герцогства Буковина та офісу крайового уряду. Вказані органи влади розміщувалися в будівлі до листопада 1918 року — розпаду Австро-Угорської імперії.

У період з 6 листопада до 11 листопада 1918 у будинку працював Український Крайовий Комітет Буковини повноважний орган влади Західноукраїнської держави на території колишнього коронного краю Австро-Угорщини, де мешкали переважно українці. На це вказує й пам'ятна дошка, розміщена на фасаді споруди[4].

У період з листопада 1918 до червня 1940 року, а також з липня 1941 до березня 1944 року в будівлі розташовувалися місцеві органи державної влади Румунського королівства — префектура Чернівецького жудецю (19181938), офіс королівського резидента Сучавського цинуту (1938-1940), адміністрація Губернаторства Буковина (19411944).

Протягом 1940-1941, та 19441991 — Чернівецький обласний комітет Комуністичної партії України.

З 90-х років XX століття — 14 корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, в якому містяться Економічний факультет та факультет історії, політології та міжнародних відносин.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Будинок крайового уряду Буковини [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.] // Спільні кордони. Спільні рішення.
  2. Фотоісторія Чернівців. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  3. Будинок крайового уряду Буковини (м. Чернівці): карта, фото, опис. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  4. а б Будинок Крайового уряду Буковини. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.

Джерело[ред. | ред. код]