Будинок Шапара
| Будинок Шапара | |
|---|---|
 Будинок Шапара, 2014 рік
| |
| 49°59′08″ пн. ш. 36°13′07″ сх. д. / 49.985766000027773259° пн. ш. 36.218823000027775549° сх. д.Координати: 49°59′08″ пн. ш. 36°13′07″ сх. д. / 49.985766000027773259° пн. ш. 36.218823000027775549° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | вул. Конторська, 26, м. Харків, Харківська обл. |
| Тип | пам'ятка архітектури[d] |
| Стиль | архітектура модерну |
| Архітектор | Фельдман Валентин Августович |
| Дата заснування | 1907 |
  Будинок Шапара Будинок Шапара (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Будинок Шапара — двоповерховий кам'яний будинок у Харкові за адресою вулиця Конторська, 26. Будинок побудований у 1907 році в стилі модерн за проєктом архітектора Валентина Фельдмана[1].
Будинок відомий своїм фасадом, який представляють бічні частини будівлі у вигляді веж та металевий купол. Навколо будинку встановлена кована огорожа, а всередині збереглись дерев'яні перила та двері[2].
Історія[ред. | ред. код]
Наприкінці XVIII століття, земельна ділянка за тогочасним № 20 належала прапорщику Григорію Топчієву, який збудував тут торгову баню. У 1778 році був побудований ще дерев'яний будинок, кілька флігелів та кухню в окрмій будівлі. Через 25 років спадкоємці Топчієва продали цю ділянку міщанину Дмитру Шатунову. Він зніс старі споруди та збудував двоповерховий кам'яний будинок з коморою та стайнею.[3] . На початку 1880-х будинок одержав № 24, а в 1883 році вже свій нинішній № 26[3] .
Після смерті Дмитра Шатунова, в 1879 році, ділянку успадкувала його дружина Анна Шатунова. Пізніше, власницями стали її дочки Надія та Наталя. У 1901 році власником будівель був поручик Іван Харінскій[1] . До чергово продажу ділянки в 1902 році, частину приміщень тогочасного будинку здавали в оренду. Новим власником став купець Іван Романенко, який у 1907 році зніс частину споруд та збудував дохідний дім на з 8 квартир таким, яким ми знаємо його донині.[3] . Автором проєкту будівлі став архітектор Валентин Фельдман.[1] Близько 1913 року власником будинку стає промисловець Борис Шапара[1] . Навесні 1919 року, під час російсько-більшовицьуої окупації, будинок було націоналізовано, а Шапара емігрував до Бельгії.
У 1920-ті роки будівля належала «Українрадіо» та входило в житловий кооператив № 32[3] .
Сьогодні будинок розділено на комунальні квартири, а у підвалі працює швейних цех[4][5][6] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Антон Бондарев. Маленький набросок к истории дома «не Шапара» [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.] // 27 января 2018
- ↑ Анастасия Наливайко. Топ-5 старинных особняков в черте Харькова [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.] // 19.12.2016
- ↑ а б в г Андрей Парамонов. Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме купца Романенко по улице Конторской [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // 9 августа 2018
- ↑ ТОП 10 домов, которые обязательно нужно увидеть в Харькове. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Прогулки по заброшенным местам: Харьков, «который мы потеряли» (фото, часть вторая). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
- ↑ В Харькове старинные особняки ветшают и рушатся. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 1 лютого 2019.